На бал Белл взагалі не пішов. Він не одходив від своїх машин. Коли молодший інженер запитав, чому він пропускає таку сенсаційну подію, як бал у відкритому морі, Белл сердито буркнув:
— Що мені робити серед тих вилощених мавп? Хто ми — моряки чи балетні шаркуни? — І, лаючись, спустився в котельню.
Між американськими береговими станціями мису Код і «Титаніком» налагодився радіозв'язок.
— «Титанік»… «Титанік»… я мис Код… прийом… прийом… продовжуємо передавати радіограми…
У тісній радіорубці велетенського корабля, згорбившись, сидів Джек Філліпс, старший радист. Він цілу ніч працював і був страшенно стомлений, блідий, очі його заплющувалися самі собою. Та коли другий радист Гарольд Брайд пропонував змінити його достроково, сердито відмагався. Трохи відпочити було б непогано! Філліпс байдуже слухав те, що тріщали навушники.
— «Титанік», я мис Код… «Титанік», я мис Код… містерові і місіс Леан… крапка… Раді вашому приїзду… щире вітання Дедді крапка… Містерові Нет Шумейкеру «Титанік»… крапка… Конференція переноситься… Їдьте відразу в Бостон… крапка… Містерові Кодерт «Титанік»… крапка… Потрібні негайні розпорядження… не можна чекати до прибуття… Ендрюс… крапка… Міс Мод Поуелл «Титанік»… крапка… Тисячу поцілунків в останню ніч на морі… Джонні… крапка…
Мис Код замовк. Філліпс витер чоло і сьорбнув кофе. Він завжди замовляв собі під час нічного чергування цей міцний напій. Людині, слабішій за Філліпса, такий напій швидко вкоротив би життя.
У навушниках знову затріщало, хтось викликав радиста. Філліпс поставив чашку, щоб продовжити прийом! Цього разу «Титаніка» викликав не мис Код.
— «Титанік», я «Люсьєн»… «Титанік», я «Люсьєн»… пропливло багато великих айсбергів… будьте обережні…
Філліпс уже не раз зв'язувався з «Люсьєном» і знав, що це судно знаходиться від «Титаніка» за сто п'ятдесят миль і держить курс на Європу. Радист увімкнув передавач.
— «Люсьєн», я «Титанік»… дякуємо за попередження… Дивіться не відморозьте носа… А тепер звільніть хвилю… Хелло, мис Код… Хелло, мис Код… прийом…
Апарат мовчав, не чути було навіть тріску. Філліпс піднімав і опускав ключ, крутив вимикач, вистукував контакти.
— Прокляття! — Він швидко підвівся, зірвав з голови навушники і почав шукати пошкодження. Двері радіорубки тихо відчинилися, на порозі стояв Брайд. Захоплений роботою, Філліпс, мабуть, не помітив би його, якби не потягло холодом.
— Знову пошкодження, Філліпс?
— Ні, шукаю торішнього снігу, — роздратовано відповів той, навіть не глянувши на другого радиста. — Чого ви ходите тут, мов привид? Зміна ж тільки опівночі.
— Мені не спиться. Я й подумав: зміню бідолаху Філліпса раніше, це йому не завадить.
— Ви справжня нянька, Брайд. Коли б мені дізнатись нарешті, що сталося з цим клятим ящиком! — Він відкинув інструмент і випростався. — Вони не шкодували мільйонів, аби тільки панам з товстими гаманцями було зручно. А для пристойної радіорубки мільйонів, видно, невистачило. Це ж, бач, не так важливо! Нехай дурень радист повзає в цій мавпячій клітці, доки не натре собі мозолі на заду, а коли цей ящик, що зветься радіоприймачем, остаточно розпадеться, склеїть його власною слиною. Все на цій блюзнірській посудині підпорядковане рекорду: швидкість, розкіш. А безпека судна — дурниці, про це нікому турбуватися. Все для реклами, друже!
— Що ви, Філліпс! — Брайд намагався заспокоїти товариша. — Ви просто перевтомились. Ідіть спати! Я наведу тут порядок.
— Перевтомився! Від чого? Від цієї балаканини? — Філліпс показав на аркуші паперу, що вкривали маленький столик, схопив кілька з них і подав Брайду. — Все те саме! Цілу пачку радіограм треба передати на мис Код: «Щире вітання від Гаррі й Маусі». — «Радіємо зустрічі». — «Великий привіт з веселого балу на борту найшвидшого в світі корабля. Меммі і діти». І так протягом довгих годин. Забагато втіхи, приятелю! Але коли вже вам так хочеться мені допомогти, то віднесіть оце на капітанський місток. Ще кілька попереджень. Біля Ньюфаундленду, здається, море покрите льодом.
Брайд посміхаючись узяв повідомлення з рук Філліпса.
– Вони скоро протуркотять нам вуха цими айсбергами.
– Тут немає абсолютно нічого смішного.
— Ну, ну, Філліпс! Ми так стукнемо ці крижинки, тільки затріщать.
— А ви бачили коли-небудь айсберги?
— Ні.
— Тоді не говоріть так вельмирозумно, юначе. Якщо така «крижинка» виступає над водою метрів на десять, то підводна її частина має метрів дев'яносто. Тільки дев'ята частина крижаної маси виступає над поверхнею. Візьміть це, будь ласка, до уваги, перш ніж «стукати».
— Отже, айсберг краще обійти, — розмірковував Брайд трохи розгублено.
— Краще, якщо його своєчасно помітять. Інакше…
— Інакше?
— … пани-мільйонери бенкетуватимуть на дні моря. В стюарда Уілтона з'явилося б тоді багато нових турбот. А тепер — ідіть, щоб я вас тут не бачив! Ви заважаєте мені працювати.