— І ваш батько не хоче більше сплачувати їх. Правда?
«Мов на допиті», подумав обурений Едвард і насупився. Але хіба він не прийшов сюди як прохач?
— Завтра строк зобов'язанням, для сплати яких мені потрібна значна сума, — пояснив він, ухиляючись від прямої відповіді. — Це справа честі, містер Кашбарн, і вона не може бути відкладена.
— Якщо ця справа честі буде уладнана, ви поїдете в Америку?
— Ви й це знаєте?..
— Мені сказала Бетті.
Едвард опустив очі.
— Для мене буде непогано залишити на деякий час Лондон.
Очі Кашбарна заблищали.
— Я теж так думаю.
— Що ви сказали? — зніяковів Едвард.
— Я згоден з думкою, що вам треба якомога швидше залишити місто, де є чимало свідків ваших легковажних витівок…
— Легковажних витівок?
— Ви хочете, мілорде, щоб я пред'явив вам докази, як це звичайно роблять на суді?
— Мені незрозуміло, про що, власне, йде мова?
— Про деякі папірці.
Едвард підхопився, блідий, як крейда, і швидко озирнувся, наче боявся, що хтось може почути слова Кашбарна.
— Що ви знаєте про цю історію? Завтра я хочу погасити ті векселі.
— Дуже добре, що хочете. Але чи зможете ви це зробити? І якщо ні, то чи захоче ваш батько сплатити таку величезну суму? Та навіть коли б він і погодився, йому все-таки не вдалося б примусити світ забути той факт, що син його… видавав фальшиві векселі.
Едвард був приголомшений. В нього перехопило подих.
— Я… хотів… сам уладнати всі свої справи. Як ви довідалися про це.? Адже мої векселі в надійних руках — у банкіра Протема!
— Були.
— Де ж вони зараз?
Кашбарн показав на сейф.
— Тут!
Едвард розгублено глянув туди, куди вказував Кашбарн.
— Значить, векселі у вас?
— Я купив їх.
— І… що ж тепер? — через силу вимовив Едвард. Страх скував його душу. Молодий лорд знав: тепер кінець! Може, тихі голоси, які він чув за дверима, належали полісменам, що готові на перший поклик увірватися сюди і арештувати його, лорда Едварда Хакслі, дурисвіта й злочинця! Очі Едварда забігали по кімнаті, наче в зацькованого звіра. В одну мить він зважив усі можливості втечі. Яке безумство! Його знайшли б усюди. Лорд був у розпачі.
Кашбарн поклав руку йому на плече.