Водяничок: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— На Блоксберг? — жахнувся ворон. — Але ж дорослі чаклунки тобі заборонили. Вони не хочуть, щоб їм там заважали!

— Пхе! — скривилася мала Баба Яга. — Багато чого заборонено! Треба тільки не попастись їм на очі…

— Попадешся! — скрикнув ворон.

— Ет, пусте! — сказала мала Баба Яга. — Я з’явлюся там, коли танці вже будуть у розпалі. А наприкінці втечу! На Блоксберзі цієї ночі робитиметься таке, що мене за всім тим ніхто й не помітить!

Малу Бабу Ягу не злякали слова ворона Абраксаса. Тієї ж ночі вона помчала на Блоксберг.

Усі дорослі чаклунки вже зібралися там. Маяли на вітрі коси, лопотіли спідниці; всі чарівниці вже кружляли довкола вогнища. Було їх тут чи не з п’ятсот, коли не шістсот: гірські русалки, лісові мавки, русалки болотяні та криничні, чаклунки-вітряниці, русалки-туманниці, трав’яні русалки та чарівниці-гризухи. Вихором шугали вони одна повз одну, вимахуючи мітлами.

— Вальпургієва ніч! — вигукували чарівниці. — Гей-я, Вальпургієва ніч!

Вони мекали, крякали й кукурікали. Час від часу викликали грім і блискавки.

Мала Баба Яга й собі непомітно шугнула поміж збурену юрбу.

— Гей-я, Вальпургієва ніч! — щосили гукала вона.

Разом з усіма кружляла вона довкола багаття й думала:

«Якби мене оце побачив Абраксас! Витріщив би з подиву очі, як сова!»

Може б, усе й добре скінчилося, якби мала Баба Яга танцюючи не перебігла дорогу своїй тітоньці — чаклунці-дощовиці Трам-Бам-Бах.

Хто-хто, а тітонька Трам-Бам-Бах жартів не знала. Завжди була надута й лиха.

— Ти диви! — гукнула вона, зіткнувшись посеред танцівниць із своєю-небогою. — Оце-то новина! Тобі чого тут треба? Кажи! Хіба ти не знаєш, що дітлахам заборонено з’являтися сьогодні на Блоксберзі?

— Не кажи нікому! Не кажи! — злякано просила мала Баба Яга.

— Е, ні! — сказала тітка Трам-Бам-Бах. — Тебе, зухвале дівчисько, треба покарати!

Всі чаклунки, почувши це, зацікавлено зібралися довкола них. Чаклунка негоди Трам-Бам-Бах одразу ж розповіла їм про все.

— Що тепер з нею робити? — гнівно спитала вона.

— Покарати її треба! — загули чаклунки-туманниці.

— Ведіть її до Найстаршої чаклунки! — закаркали гірські чарівниці. — Зараз же ведіть!

— Авжеж! Авжеж! — підхопили всі. — Беріть її і тягніть до Найстаршої!

Не допомогли малій Бабі Язі ні просьби, ні благання. Тітка Трам-Бам-Бах ухопила її за комір і притягла перед очі Найстаршої чаклунки. Та поважно сиділа на троні з кочерг. Насуплено вислухала вона чаклунку-дощовицю. Тоді громом загриміла на малу Бабу Ягу:

— І ти наважилася прилетіти цієї ночі на Блоксберг, хоч ворожбиткам твого віку це заборонено? Як тобі спало на думку таке божевілля?

— Сама не знаю! — Мала Баба Яга затіпалась від страху. — Мені… мені раптом так сюди закортіло… ось я й сіла на мітлу та й прилетіла…

— Тоді сідай і лети назад, — звеліла Найстарша чаклунка. — Щезни мені з очей! Негайно! Поки я не розсердилася!

Мала Баба Яга зрозуміла, що з Найстаршою ще можна якось дійти згоди.

— А дозволите мені хоч на той рік танцювати з вами? — боязко спитала вона.

— Гм… — замислилась Найстарша. — Обіцяти не можу. Але як ти станеш на той час доброю чаклункою, тоді ще поміркуємо. Через рік, напередодні Вальпургієвої ночі, на загальній раді ми влаштуємо тобі екзамен. Але буде він нелегкий.