Львівський суд розглядав в червні відклик від присуду на Северина Маду, засудженого на досмертну в'язницю за замах на аґента Тендея та на 10 років в'язниці за заплянований замах на куратора Ґадомского. Обидві кари суд злучив на досмертну в'язницю.
В червні 1935 р. арештовано о. Юрія Мелимуку, пароха Чернилиці, пов. Городенка, та відставлено до в'язниці в Коломиї.
В Тернополі суд присяглих від 5 до 15 червня за поширювання підпільних видань і за приналежність до ОУН засудив: 25-річного торг. помічника Василя Пастушенка на 9 років, 26-річного селянина Юліяна Кручового на 9 років, 27-річного студ. економії Фелікса Кордубу, 23-річного службовика ПСК Петра Джуса і 23-річного селянина Євгена Кручового – по 8 років, 23-річного селянина Василя Тимкова і 23-річного Михайла Гавриша по 7 років, 22-річного абс. ґімн. Степана Круківського на 6.5 року, 20-річного маляра Антона Костанкевича на 6 років, 23-річного столяра Олександра Стешина на 5 років, 25-річного студ. прав Володимира Гриніва на 4 роки, 23-річного абс. торг, школи Теодора Серанта і 24-річного селянина Ілька Фридриха по 2 роки, 22-річного селянина Василя Волинця і 23-річного сел. Дмитра Умриша по 1.5 року, 25-річного Дмитра Гавриша на 1 рік, 23-річного Ореста Гриніва на 8 місяців в'язниці. Решту підсудних: Павла Штика, Йосифа Ганчара, Йосифа Пасіку, Павла Федчишина, Михайла Фризу, Степана Пророка та Семена Ганчара суд увільнив.
За обкидання поліції камінням під час панахиди біля стрілецьких могил на Янівському цвинтарі в час Зелених свят 1934 року суд у Львові дня 1 липня 1935 року засудив: М. Павлишина на 5 місяців, а Петра Мулика, Михайла Возняка, Петра Карабина і Степана Тринчака по 4 місяці ув'язнення.
Роман Барановський, засуджений на 10 літ в'язниці в процесі 1933 р. помер на сухоти у в'язниці св. Хреста. (Неділя, 4.8.1935 р.).
25 липня 1935 р. вийшов на волю Василь Атаманчук, засуджений несправедливо за вбивство куратора Собінського на 10 років в'язниці, з чого відсидів 8.5 року, а півтора року подаровано йому на основі амнестії.
Окружний суд в Яслі засудив в липні 1935 р. о. Володимира Іванчука, пароха Явірника за те, що він у школі мав висловитися легковажно про президента Польщі, на 8 місяців в'язниці. Засуджений відкликався до апеляційного суду в Кракові, де виявилося, що ціла справа це донос учительки і його звільнили від вини і кари.
Староство в Тернополі покарало в липні 1935 р. Марію Рудівну грошевою карою 300 злотих або 14 діб арешту, Ірину Щурківну й Ол. Яримовичівну карою по 100 зл. або 7 діб арешту за те, що вони на Зелені Свята співали на Тернопільськім цвинтарі „Ще не вмерла Україна”. Водночас голову Тов. Охорони Воєнних Могил, Іл. Посмітюха, покарали теж карою 100 зл. або 7 діб арешту за те, що він згаданим підсудним не перебив співу.
Рівенський суд засудив в серпні за співання „підбурюючих пісень” на весіллі: Л. Ничипорука, Г. Цвика та О. Ковальчука на кару по 10 місяців в'язниці.
В серпні 1935 р. вийшов на волю з в'язниці в Ломжі Мирослав Онишкевич, відсидівши 3 роки з присуду за приналежність до ОУН і акцію на Ковельщині.
В Делятині відбулася в серпні 1935 р. перед городським судом розправа за нелеґальний перехід чехо-словацького кордону проти студентів Бориса Вітошинського та Василя Барицького,[297] яких суд звільнив від вини і кари.
Рівенський суд у вересні на виїзній сесії в Крем'янці засудив трьох братів Таринюків з Вишгородка на кару 5 років в'язниці за вимушення під загрозою смерти від прав, священика Макарія Коломийця грошей на ОУН.
В Боратині, пов. Сокаль, у вересні 1935 року арештовано Романа Степанюка й В. Мусія.
В Рівенщині на Волині у вересні 1935 року арештовано Миколу Негребецького, Олександра Лукашевича й Арсена Боднарчука.
8 жовтня 1935 року суд у Золочеві за поширювання видань ОУН засудив Степана Гулика на 2 роки ув'язнення.
Під час поновної розправи проти М. Василькова та М. Гоя, за приналежність до ОУН і поширювання підпільної літератури, Васильковому зменшено кару з 4 років на 15 місяців, а Ґоеві з 3 років на 13 місяців ув'язнення. Під час поновної розправи проти Семена Куліша й Івана Перегінця з Литвинова, пов. Підгайці, суд у Бережанах зменшив їм кару з 5 років на 4 роки тюремного ув'язнення.
В Чорткові в днях 28 і 29 жовтня 1935 р. відбулася чергова розправа перед лавою присяглих проти селянських хлопців з Романівки: Миколи Ладики, Петра Лисого та Степана Кораля, обвинувачених у приналежності до ОУН, в знищенні портрету польського президента і державного гербу та нелеґальної кольпортажі протишкільних летючок, за що у січні їх засуджено по 5 років в'язниці. Після скасування цього присуду Найвищим судом друга розправа звільнила їх вердиктом лави присяглих від вини й кари. Підсудні просиділи у в'язниці 14 місяців.
Окружний суд у Луцьку засудив Михайла Чигину, обвинуваченого в тому, що він був пресово-пропаґандивним референтом у Повітовій Екзекутиві ОУН, – на 5 років тюремного ув'язнення.
В Луцьку закінчився 4 грудня 1935 р. політичний процес проти Кіндрата Швеця та сімох його товаришів, молодих українців з Луччини, обвинувачених у приналежності до ОУН та в виконанні різних актів з її наказу, м. ін., у розбитті таблиці з прізвищами през. Мосціцького і воєводи Юзефського в с. Ківерцях, вбивстві Гната Притули, свщ. П. П'ятаченка та ін. У висліді процесу К. Швеця засудили на 10 років в'язниці, А. Слюсарчука, Н. і М. Дроздюків – по 6 літ в'язниці та П. Сидорука на 2 роки в'язниці.
В Самборі 4 грудня 1935 окр. суд засудив за зелено-святочний похід на могили, несення тернових вінців і образу польського народу в селі Старій Солі, пов. Самбір: 41-річного мельника Василя Сидора і 32-річного робітника Антона Блонара по 1 і % року, 34-річного сел. Івана Рудзінського – на 1 рік, 27-річну селянку Степанію Кліщову на 10 місяців і 20-річного студента прав Богдана Мартиновича на 6 місяців в'язниці. Осипа Бакалу, Юрка Мартиновича, Михайла Фарила, Тому Ґжеська, Степана Бачинського, Івана Ганусея, Михайла Плитича, Степана Олача та Михайла Полюгу суд звільнив.
Апеляційна розправа 18 грудня перед Станиславівським судом присяглих уневажнила присуд суду від 7 червня 1935 р. і видала новий вирок, яким засудила Корнила Чорнія на 2 роки, Івана Шляхтича на 1.5 року в'язниці із зачисленням арешту від жовтня 1934 р. Тому, що ці кари підпадали під амнестію, підсудних на внесок оборонців, звільнено.
В Самборі в листопаді за приналежність до ОУН засуджено ученицю 8 кл. ґімн. Анну Кавалець з Дрогобича на 6 місяців в'язниці, а ученицю 4 року семінарії Ярославу Кульчицьку звільнено.
У Тартакові, пов. Сокаль, в грудні 1935 року арештовано ґімназиста Івана Бойка, а в Лещатові – учня торговельної школи Вол. Андрущака, під закидом поширювання нелеґальної літератури.
21 січня 1936 року суд у Луцьку засудив 23-річного Олександра Куця, про якого підсудні з Варшавського процесу зізнавали, що він був Обласним провідником ОУН на Волині й організував атентат на волинського воєводу Юзефського, – на 9 років тюремного ув'язнення. На підставі амнестії цю кару зменшено на 6 років.
11 лютого звільнено з львівських Бриґідок Дмитра Сусідка зі Львова, який просидів у слідчій в'язниці, під закидом приналежности до ОУН, 18 місяців. Після 6 місяців звільнено М. Лісового і М. Капарника з Ставчан.
В Стрию в лютому-березні 1936 року відбувся великий політичний процес проти 26 підсудних з Миколаївщини над Дністром (веринська справа), про яку згадано вже окремо.
[Бережанський суд проти 12 селян обвинувачених за приналежність до ОУН засудив 3 березня 1936 року: Миколу Василишина на 6 років, Теодора Слободу на 5 років, Гриня Николина на 3 роки, Дмитра Лалака на 4 роки, Михайла Чорного на 5 років, Івана Сидора на 4 роки, Михайла Левицького на 6 років; Михайла Євчина і Федька Зозулю по 2 роки; Степана Гамдзія і Осипа Гарасевича кожного по 2 роки і 3 місяці; Марію Ґембайло звільнено.
7 квітня 1936 року в Луцьку на Волині за приналежність до ОУН засуджено: Євгена Шульгу, Т. Терпла, І. Корнелюка, Лідію Кушнірук і Зінaїду Бах на кару по 2 роки ув'язнення.
Львівський суд наприкінці квітня засудив за ОУН чотирьох селян: О. Івасика та М. Порохняка по 9 років в'язниці; Пакоша на 7 років та М. Пришляка на 5 років. Зголошено відклик.]
У травні суд у Стрию засудив на 20 днів ув'язнення і 200 злотих грошової кари Петра Мірчука – за надрукування у видаваному ним двотижневику „Наш Світогляд” гимну українських націоналістів. Наклад часопису сконфісковано.
[297] [5] Повішений тітовськими партизанами в Заґребі в 1945 році.