— Як впаде, то не на нас, а на таких зрадників, як ти.
Розмові не видно кінця, аж від Чечеля приходить приказ, щоб Жарковича витягнути по стіні.
— Найкраще б, — радять козаки, — петлю йому спустити, хай всуне туди голову, а тоді ми вже й потягнемо.
— Ще й високо, — додають другі, — там, де і слід такому собаці!
Насміхаються, а все ж таки слухають Чечелевого приказу. Спускають довгу і сильну линву з петлею на долині.
Жаркович суне туди правий чобіт.
— Не чобіт, а голову сунь! — кличуть.
— Голову, кажуть тобі!
Жаркович руками чіпається линви і пробує, чи нога кріпко стоїть:
— Тягніть!
— І кишки витягнемо з тебе, як попросиш, — відповідають йому з-поза муру, налягаючи на линву. Жаркович спинається вгору.
— Тримай, щоб не випустив з рук! — приказує сотник, що пильнує тієї «факції».
— А може б, так справді пустити? — радяться козаки.
Жили їм понабігали на руках, як посторонки, бо таки є що тягнути.
— Їй-Богу, не вдержу! — репетує один. — Поможіть, а то пущу того медведя, що на липу за медом лізе.
— Не пускай! Не бійсь, не заб'ється, як кіт, на всі чотири впаде, краще давай його тут. Ми вже йому… Тягнуть.
— Та бо з тебе, сотнику, линволаз. Тобі б у Москві по мачті спинатися, може б, пляшку горілки доскочив.
Нарочно не спішаться. Як Жаркович доліз до середини стіни, стають.
Кажуть, що линва вривається, протерлася до гострого муру.
Жаркович в крик:
— Це знущання над послом від його світлості!
— Над зрадником України, — поправляють його.
— Хай трохи наїсться страху, худоба, — заспокоюють сотника, котрий гукає на них, щоб скорше тягнули.
— Пізніше прийде, пізніше обірве, — кажуть, — бо народ йому не дарує.
І дійсно, народ не дарував. Як тільки сотник Андрій Жаркович переліз через мур, сто рук простягнулося до нього, сто кулаків, як довбнями стало складати його.
— Царський прислужник!
— Москалів на нас веде!
— Катюзі по заслузі!
Кидали ним з рук до рук, як м'ячем, приперли до муру і плювали в лице. Сердюки ледве вихопили Жарковича живим із рук товпи та ледве довели до Чечелевої кватири.
Довго не міг сотник Жаркович прийти до себе. Виплював два зуби, познімав жмутки вирваного волосся з чемерки, насилу обмився і поперев'язував рани.