Вояки гарненько сиділи один біля одного навпочіпки над ровами, як ластівки на телеграфних дротах перед відльотом до Африки.
В кожного із спущених штанів стирчали голі коліна, у кожного навколо шиї висів ремінь, немовби вони всі мали намір повіситися і чекали тільки наказу.
У всьому було видно залізну військову дисципліну і організованість. На лівому крилі сидів Швейк, який теж туди приплентався, і з цікавістю перечитував клаптик паперу, вирваного бозна з якого роману Ружени Ясенської{36}:
Швейк відвів очі від клаптика паперу, мимохіть подивився вбік і отетерів. Там при повній параді стояв вчорашній пан генерал-майор із своїм ад’ютантом, а біля них поручник Дуб, який їм наполегливо щось пояснював.
Швейк озирнувся навколо. Всі й далі сиділи спокійно над ровом, лише унтерофіцери неначе закам’яніли і не рухалися.
Швейк відчув важливість ситуації. Він вистрибнув так, як був, зі спущеними штанами і ременем навколо шиї. В останню хвилину використавши клаптик паперу, загорланив:
— Einstellen! Auf! Habacht! Rechts schaut![65] — і козирнув.
Два взводи із спущеними штанами і ременями навколо шиї підвелися над ямою.
Генерал-майор привітно усміхнувся і сказав:
— Ruht! Weiter machen![66]
Капрал Малєк перший подав приклад своєму взводові, знову зайнявши попередню позицію. Тільки Швейк стояв, козиряючи, бо з одного боку до нього наближався розлючений поручник Дуб, а з другого — генерал-майор, який ласкаво посміхався.
— Вас я віджел[67] вночі, — сказав генерал-майор, дивлячись на чудернацьку фігуру Швейка. Схвильований поручник Дуб звернувся до генерал майора:
— Ich melde gehorsam, Herr Generalmajor, der Mann ist blödsinnig und als Idiot bekannt, saghafter Dummkopf[68].
— Was sagen Sie, Herr Leutnant?[69] — раптом верескнув генерал-майор на поручника Дуба, доводячи протилежне:
— Солдат знає, що треба робити, коли бачить начальника, а ось унтерофіцери — ті начальства не бачать й ігнорують його, це точнісінько як на фронті: у момент небезпеки простий солдат переймає команду. А власне, саме пан поручник Дуб повинен був дати команду, яку замість нього дав цей солдат: Einstellen! Auf! Habacht! Rechts schaut!
— Ти вже підтер собі арш? — запитав генерал-майор Швейка.
— Мельдую послушно, пане генерал-майоре, все в порядку!
— Więcej srać nie będziesz?[70]
— Я вже, мельдую послушно, пане генерал-майоре. З тим вже фертик.
— То підтягни штани і знову стань habacht!
Генерал-майор вимовив «habacht» трохи голосніше, найближчі вояки почали підводитись.
Генерал-майор по-дружньому помахав їм рукою і ніжним батьківським тоном сказав:
— Aber nein, ruht, ruht, nur weiter machen[71].
Швейк уже в повній формі стояв перед генерал-майором, який виголосив до нього коротку промову по-німецьки:
— Пошана до начальства, знання статуту і присутність духу — це головне на війні. А коли до цього приєднується ще й відвага, то нема ворога, якого б ми мали боятися.
І, звертаючись до поручника Дуба, генерал сказав, тицьнувши Швейка пальцем в живіт:
— Зазначте собі: цього солдата після прибуття на фронт негайно підвищити в чині і при найближчій нагоді представити до нагороди бронзовою медаллю за точне виконання служби і за знання… Wissen Sie doch, was ich schon meine?[72] Abtreten!
Генерал-майор відійшов від лятрини, а поручник Дуб, голосно, щоб генерал майор його почув, наказав:
— Erster Schwarm, auf. Doppelreihen… Zweiter Schwarm…[73]
Швейк тим часом почимчикував до свого вагона і, йдучи повз поручника Дуба, хвацько козирнув йому, але поручник все ж таки гримнув:
[65] Припинити! Встати! Струнко! Вправо рівняйся! (нім.).
[66] Вільно! Продовжуйте! (нім.).
[67] Бачив (чеське слово, вимовлене на польський лад).
[68] Насмілююсь доповісти, пане генерал-майоре, цей солдат пришелепуватий і відомий ідіот, дурний, як чобіт. (нім.)
[69] Що ви сказали, пане лейтенанте? (нім.).
[70] Більше срати не будеш? (польська фраза, записана в оригіналі з-чеська).
[71] Та ні, вільно, вільно, продовжуйте (нім.).
[72] Ви ж знаєте, що я думаю (нім.).
[73] Перший взвод, другий взвод встати. Ряди подвоїти (нім.).