— Це вже нахабство. Як ви вважаєте, Грак? Гляньте, куди добирається сонце. Як воно пече! Там що, не борються за економію тепла? З таким марнотратством сонячної енергії нам, Грак, її на мільярд років не вистачить. Я пропоную перебратися в тінь. Дайте свою двобортну жилетку. Не можу ж я на цих штурпаках лежати.
Стегна зробили нове коло.
— Ці купальники мені не дають зосередитися. Так ми сьогодні з вашим генералом не закінчимо. Цікаво, чого він не любить розповідати про себе? Як ви гадаєте, Грак?
— Того ж, чого й ви!
— Ви так гадаєте? Цікаво. Тоді ви не Грак, а оракул, якщо це так. Я теж дещо можу передбачити. Скажімо, я вже зараз певний, що янгол з золотим волоссям належатиме вам, Грак. Ви бачили, в якій спідничці стояла Зося? Вона хотіла вам сподобатися. Сказитися можна, як сказав би наш аншеф. Яка міні! На такій міні ви підірватися можете, Грак, — Сідалковський зробив стойку на руках, перед очима повисло блакитне небо з шматками розкиданої вати на обрії. — У вас, Грак, немає шляхетності. Ви носите на голові «їжачка», але від вас все одно відгонить хутором. Виделку ви тримаєте, як хвіст кота Досифея. — Сідалковський став з рук на голову. — А як їсть генерал! Ви звернули увагу? Він їсть, як жонглює. Складається враження, що він усе життя провів у ресторані…
До них наблизилося ще двоє дівчаток. Сідалковський схопився на ноги:
— Усі як на спецзамовлення… Дівчатка, чого ви ходите? Поділіться досвідом.
— Рівномірно загар лягає і не так сонце пече…
— Коли ви робитимете шосте коло, прихопіть, будь ласка, ковдру і колоду карт. У нас двох партнерів не вистачає.
— А ви грати вмієте? — поцікавилися вони й зупинилися, як мить, у красивій і нерухомій динаміці.
«Такі стойки виробляються тільки біля трюмо в спальнях і перед сном».
— Дівчата, скажіть, ви на ніч корсети одягаєте?
— А для чого вони нам?
— Неправильно. Значить, на осінь можна збиратися в князівство Ліхтенштейн? Там оголошено конкурс на кращу фігуру року.
— А візу випишете?
— Одну на двох?
Дівчатка пирснули. Сідалковський їм сподобався, хоч видно, що він нахаба.
— Так не забудьте карти, — не вгавав він.
— А хлопців?
— Хлопців залишіть біля своїх сукенок. Хай постережуть. Матеріал, як і купальники, імпортний?
— Звідки ви все знаєте?
— Приходьте, розповім детальніше… Ми вас чекаємо! — гукнув услід.
— Думаєш, прийдуть? — спитав недовірливо Грак.
— А куди вони подінуться? Ну, поламаються ще одне коло. Дівчата люблять, щоб їх просили. Природа у них така. Між іншим, так пити горілку, як ви п'єте, рекомендується тільки в закритих приміщеннях і при невеликому скупченні народу. Ви генерала просто шокували. В нього очі полізли на лоба. Він, я вам точно кажу, переконаний, що ви двічі лікувалися антабусом, стільки ж були в Глевасі і збираєтесь туди втретє. Ні, ви не великий Корсіканець! Ви ледь не програли битви, ще не розпочавши її…
Сідалковський замовк. На них насувалися два фарбованих шиньйони.
— Грак, приготуйтесь до зустрічі, киньте їм під ноги свою старомодну жилетку.
— Ти гадаєш, вони до нас?
— Парі на вашу першу фіндіпошівську зарплату…
Грак програв. Дівчатка підійшли до них. Одна принесла ковдру, в яку загорнула товстий роман, що збиралась колись прочитати, а друга сумку, з якої стирчало прохолодне «Літо» і «Тонізуючий». Сідалковський був задоволений, Грак — не зовсім.
— День зміцнення сім'ї продовжується, — сказав Сідалковський. — Пошук триває. На оперативне завдання іду я…