Доповідну записку переклали на глобальну мову — щоб усі члени міжнародної експертної комісії могли ознайомитись. Я зарив носом на першій же фразі того машинного перекладу… “Ето ай тутечки карамболь бульдог соні-парасоні бхайбхай Крещатік енд харакірі монин поліцайцейтунг до відзеня парле ву жі бао…”
А експерти хоч би що! Вчитали до кінця й засипали мене безліччю своїх “чому” та “як”.
Як, скажімо, я зміг вільно пересуватися в космічному кораблі в стані невагомості? Ніби не знають, що вже в наші часи на деяких апаратах утворювали штучне поле гравітації.
Або: якщо об’єм Кібертонії набагато менший, ніж об’єм Землі, то чому я не відчув зменшення сили тяжіння? Хм! Очевидно, Кібертонія більш ущільнена, стиснена, а маса її така ж, як і маса Землі.
Або: чому кібертонці користуються саме англійською мовою, а не якоюсь іншою? Я не філолог, не мовознавець. Є ж серед членів комісії поліглоти — от хай і з’ясують.
Більше того, знайшлися в комісії мудреці, які поставили під сумнів мої математичні викладки, формули. Це вже зовсім безглуздо і, м’яко висловлюючись, некоректно. Такі методи компрометації визначних діячів науки засуджувались ще в далекі часи.
Ох-хо-хох… Багато чого змінилось на Землі, а от бюрократичної тяганини, здається, не поменшало. Та я сам міг би нагребти повний лантух капосних “чому” та “як”. Ви мені по суті, по суті дайте відповідь!
Як би там не було, а на душі в мене тепер легше. Я виконав свій громадський обов’язок. Якоюсь мірою спокутував вину перед Раїсою, перед кібертонцями.
Я впевнений: все одно колись непередбачливі, короткозорі космічні благодійники, що подарували кібертонцям “Адама”, будуть викриті й затавровані всекосмічною ганьбою. Хтось колись проведе розкопки на Центральному майдані райської столиці. Знайдуть відзняту плівку. Відкопають і мою копію, мій безсмертний образ.
Двійник підтвердить мої свідчення слово в слово.
Чи доживу до тих часів? Хотілося б. Хотілося б глянути, які гримаси скорчать тоді зарозумілі експерти.
Теж мені специ!..