У мене буде острів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— І там побачить.

Жолі та Шаньї безпорадно озирнулися. В класі все мало своє місце: дошка, парти, квіти, крейда, губка. Куди сховаєш їжака? Та ще й у здоровезному портфелі? А якщо вийняти Бене з портфеля? Покласти долі? Ні — адже він кудись почимчикує, або вилізе на парту і хтось сяде на нього. Уявляєте собі, що тоді буде?

Аж раптом Жолі вгледів ящик для сміття.

— Дивись! Заховаймо Бене в ящик разом з портфелем!

— Чудово!

Зелений ящик для сміття — хіба це не найкраща схованка для їжака?!

Вони поклали в ящик портфель — трохи його розкрили, щоб Бене, бува, не задихнувся. Поклали ще й яблуко — щоб їжак мав чим поласувати. Кришку ящика трохи відхилили — хай іде свіже повітря… Задоволені, побігли до роздягальні. Вскочили в останню хвилину.

На уроці фізкультури грали в м’яча, лазили по канату. Жолі дуже любив фізкультуру. А потім — урок мови. На самому його початку тьотя Гізі висварила Імруша Кенеза за те, що він грався з автомобільчиком. Імрушеві подарували його на день народження. Автомобільчик працював на батарейках і, на жаль, ще й сигналив; сигнали почула тьотя Гізі.

— Коли хтось із вас ще раз принесе якусь іграшку до школи, я її відберу, — сказала тьотя Гізі. — Віддам аж наприкінці року. І в щоденник запишу. Ви повинні привчатися до порядку! Ви вже не першокласники, а дорослі хлопці та дівчата. В школі треба вчитися, а не бавитись. У кого ще є іграшки?

Підвелася Есті Фараго і з великим жалем показала ляльку. Лялька плакала, проказуючи: «Мамо! Мамо!» При ній була і пляшечка з соскою. «Вона ще така маленька, що я не наважилась покинути її дома!» — сказала Есті.

Підвівся і Банді Такаро. Він признався, що в нього є дзига. А Берці Хартаї показав компас.

Жолі та Шаньї мовчали, сподіваючись, що їжак Бене також мовчатиме.

Сьогодні проходили голосні і йотовані звуки. Треба було придумати речення, де в словах були б такі звуки.

Жолі підніс руку.

— Їжак живе в лісі.

— Дуже добре, — сказала тьотя Гізі.

Шаньї злякано глипнув на Жолі. Навіщо згадувати їжака?..

Залишилося ще два уроки — природознавство й арифметика. А потім можна нести Бене додому. «До завтра я сховаю його в дровітні, — думав Жолі, — А завтра ввечері; або найпізніше післязавтра віднесу на свій острів…»

І Жолі знову замріявся. Острів уже так близько, вже рукою можна до нього дістати. Ще один день гарної поведінки, один-однісінький день! — і тато вручить йому ключ од комірчини…

Вузька комірчина уявлялася Жолі велетенською. Немає стін — навкруги безмежне море. Немає електричної лампочки — є пекуче сонце, що осяває променями і море, і острів. А вночі — це місяць і зірки… А які пригоди трапляться там із Жолі! Він вилізе на пальму і стежитиме з висоти за морем. Увага — на обрії піратський корабель!.. А з деревини витре вогню й спече на вогнищі м’ясо впольованого лева, і пригостить Шаньї Еніша. Ще й Берці Хартаї можна запросити. Він недобачає, сердега, і в нього є гарний компас… Та що там — весь клас можна запросити! Але найперш — Шаньї, щоб віддячити йому за такий чудовий подарунок. Дресирований їжак — у кого ще є такий?

Але що це?

Жолі стрепенувся. У класі стояв гамір. Діти скочили з парт і дивилися на ящик для сміття.

Отож, поки Жолі мріяв, сталося ось що. Тьотя Різі викликала Панні Форбат. Панні пішла до дошки, але по дорозі підняла з підлоги папірець і хотіла викинути його в ящик для сміття. Вона підняла кришку, і в ящику заворушився голчастий клубок. Панпі заверещала з переляку.

— Там… у ящику… щось ворушиться! Ой-ой-ой, я боюся!

— Певно, миша! — крикнув Імруш Кенез. — Тьотя Гізі, дівчата бояться мишей!

— Не миша… щось більше… їжак! — сказала Панні.

— Живий їжак? — перепитала тьотя Гізі. — Це й справді цікаво. — Вона підійшла до ящика. — А знаєте, діти, що ми вивчатимемо на ближчому уроці природознавства? Гляньте лишень у книжку!

— Я знаю, — підніс руку Берці Хартаї. — Ми будемо вивчати лісових звірят: косулю, білочку, їжака.

— Мабуть, про це довідався і їжак, от і прийшов познайомитися, — зауважив Томі Рожа.

Жолі та Шаньї затамували подих.