Клеркенвельські оповіді: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Потрібні мені ви. Можна? — Він узяв адвоката за руку, і вони пішли у напрямку колони, відомої як «дерево правди». — Зараз неспокійні часи, пане Майлз.

— Так. Світ перевернеться. Генріх буде королем, — тільки вчора Генріх Болінґброк попросив комісію розглянути «справу з припинення повноважень короля Річарда та вибору герцога Ланкастерського замість нього, а також як це належить зробити», — Майлз знав: те, що у комісії засідали кілька членів Dominus, — не випадково.

— Ви добре знаєте світ, пане Майлз? Я його надивився. — І що ви бачили?

— Я бачив, як улаштований світ. Але думаю, ці питання близькі.

— Які ще питання?

— Вони відомі лише вам та іншим таємним людям.

— Чи ви поділитесь зі мною своїми думками, лікарю? — В адвоката уривався терпець. — Я у плутанині.

— Ні, пане Майлз, я думаю, що ви у лабіринті. Але зробили ви його власноруч, — Томас Ґантер швидко витер рота рукою. — Хто, як не Вільям Свіндербі, увійшов до круглої вежі? Хто, як не Джеффрі де Каліс та олдермен? Хто, як не помічник шерифа Лондона? Хто, як не ви, Майлз Вавасюр? Я ішов за вами тієї ночі Я бачив усе.

Майлз Вавасюр інстинктивно поклав руку на кинджал, що висів у нього за поясом.

Томас Ґантер помітив цей жест і відразу ж продемонстрував свою боєздатність: підвів підборіддя та на мить став навшпиньки.

— Я приділив вам увагу не для того, щоб слухати казна-що.

— Сер, я вам нічого поганого не сказав. Молю Бога, щоб він зробив вас гарною людиною.

Адвокат розвернувся, збираючись піти, але лікар схопив його.

— Скажіть мені, пане Майлз, ви знаєте, як роблять порох?

— Що?

— Чи знали ви, що його вогонь настільки гарячий, що його не можна загасити водою — тільки сечею або піском?

— Томасе Ґантер, здається, ви втратили розум.

— Ні. Із нас двох дурень — ви. Я вважаю, що саме ви — причина багатьох пожеж у всьому Лондоні. Ви підпалили дві церкви та осквернили собор Святого Павла.

— Я нічого такого не робив!

— Ще дві церкви у вас на прикметі. Майлз Вавасюр розсміявся, але обличчя в нього було геть невеселим.

— Багата ж у вас уява.

— Я вважаю, що ви під покровом ночі зустрічалися з цими високопосадовцями та розробили змову, щоб створити безладдя. У вашій літанії смерті п'ять кіл. Ви є частиною якоїсь таємної організації.

— Що за дитячі вигадки?!

— Ви мусите зізнатися, сер Майлз. Через змову гинуть люди.

— Зізнатися?

— Ви мусите піти до Болінґброка, доки ще не пізно.

— Не кажіть мені, що робити, — . Майлз Вавасюр був високою людиною, і при згадуванні Болінґброка він ніби навис над Ґантером. — Що таке, лікарю? Ти станеш лордом? Я буду виконувати твої накази? Ти незабаром будеш грати у схованки на ганебному стовпі. Твоє заняття не врятує тебе. І кращих лікарів вішали.

— У мене є й інші вісті для вас, сер Майлз, що можуть змусити вас схаменутись. Ви ж знайомі з Розою ле Пільшерер. Дитиною. — Вавасюр почервонів, його щоки налилися кров'ю, і він зрозумів, що видав себе. — Вас бачили на кривій вулиці. На вулиці всіх гріхів. Тернмілл-стрит.

— Йди до біса.

— Дама Аліса добре вас знає. Жінка з Бата вважає вас старцем, який потонув у гріхах. Хіба це ще не надбання всього світу?