Іміджмейкер із Москви: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Как в больницу?! Неужели наша бандитская власть добралась уже и до моих избирателей?! – схвильовано запитав Горо-віц…

– Да нет. Просто бабуля только что попробовала вашу долбаную гречку… – повідомив «юний співрозмовник».

Боря Горовіц остовпів. А Гоша Боровіц, миттєво пожвавившись, пішов у контрнаступ:

– А-а!! Я же говорил! Я предупреждал! Крепитесь, молодой человек! А вашему дедушке немедленно доставят мешок экологически чистого риса… Назовите ваш адрес…

Юнацький голос, що, як виявилося, ще й досі був на зв'язку, ввічливо відмовився:

– Ну, типа спасибо, дядя Гоша. Если вам не в облом, отвезите свой рис в городскую больницу. Дед с бабулей балдеют в одной палате…

Боровіц, киваючи на Горовіца, тріумфально виголосив:

– Вот они, невинные жертвы его гречки-убийцы!…

Несподівано репліку Боровіца перервав той самий юнацький голос:

– Да нет, деда еще утром увезли. Когда он попытался выкрутить вашу перегоревшую лампочку – его током как шибанет!… Кстати, бабулька очень просила взять эту долбаную лампочку и – типа – вкрутить ее вам в жо…

– Большое спасибо, Роман… – роблячи «ластівку», щиро подякував ведучий.

Остаточно розгублений Гуляйпольський, що досі стояв біля столика політтехнологів, опустився в крісло і промовив:

– Нестор Евграфович, Артур Александрович, все это, конечно, совершенно гениально, но, кажется, я уже совсем ничего не понимаю…

– А что вы, собственно говоря, хотите понять? – інтелігентно поцікавився іміджмейкер.

Гуляйпольський декілька секунд по-риб'ячому хапав повітря, потім потрусив головою і, дещо протверезівши, вимовив:

– Так ведь на этих дебатах никто не победил! В чем же состоял ваш план?

Нестор Євграфович зняв окуляри, протер скельця і, ховаючи їх у футляр, спокійно пояснив недолугому містечковому політтехнологу суть ексклюзиву його революційної, хоч і незвичної, стратегії:

– Сема, вы же профессионал! Как вы не понимаете – наш план заключался в том, чтобы с безупречной честностью отработать гонорары, полученные от обоих клиентов. В том числе, и вашу «десятину».

Іміджмейкер дістав із кишені конверт і простягнув його Гуляйпольському:

– Вот, кстати, ваши проценты. А вот там – наша безупречная честность, – він кивнув головою у бік знімального майданчика, де на величезному табло за спиною Підвальського під заключні музичні акорди Рейтинг-шоу та прощальні па кордебалету висвітилися результати «інтерактивного опитування»:

«Боровіц – 44,5%; Горовіц – 44,5%; Не визначилися – 11%».

Нестор Євграфович відсьорбнув коньяку і піднявся з-за столика.

– Ну что ж, Семен Борисович, мы оставляєм вас собрать урожай с этой тучной нивы. Ведь борьба за последние 11 процентов – это самый интересный этап любой избирательной кампании… – з наголосом на слові «интересный» підсумував результати співпраці іміджмейкер.

Гуляйпольський підніс над своею головою капелюх і з вдячністю промовив:

– Благодарю вас, Нестор Евграфович! Можете не сомневаться, десять процентов – ваши!

За вікнами потяга чорніла ніч. У купе спального вагона іміджмейкер з асистентом поверталися з Чорноморська до Києва. Розлігшись на дивані, шеф диктував, а асистент набирав на ноутбуці:

«Своими поездками в регионы имиджмейкер разрешает не только технологические затруднения своих клиентов или свои собственные коммерческие проблемы. Нет! Вооруженный самыми современными теориями человеческого общения, полит-технолог несет в провинциальную глушь яркий свет информационного общества третьего тысячелетия…»

До купе постукав і увійшов Підвальський зі свіжою пресою під пахвою і весело поцікавився у політтехнологів:

– Коллеги, вы читали сегодняшний «Вечерний Черноморск»?

– Что, опять про нас… – запитав іміджмейкер.