Іміджмейкер із Москви: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– А вы? Вы разве не хотите переодеться? – хитро посміхаючись, запитав Артур-чик.

Іміджмейкер вдавано суворо поглянув на свого підлеглого і пафосно виголосив:

– Я не могу собой так рисковать! – меня ждут счастливые черноморцы.

Частина 9

Іміджмейкер та асистент у двомісному купе спального вагона наближалися до Чорноморська. Нестор Євграфович дивився у вікно і дещо схвильовано очікував зустрічі з містом – «перлиною біля моря», з яким його пов'язувало чимало приємних спогадів. У пам'яті політтехнолога пропливали незабутні слайди з кораблями на рейді, статуя барону Рішару, біля якої він призначав побачення одній красуні. А ось – вони удвох вже сидять на Потьомкінських сходах, щоправда, красуня вже інша.

Ранковий Чорноморськ зустрів потяг «Чорноморець», яким приїхали політтехнологи, фірменною мелодією міста «Черноморск – жемчужина у моря…». Музику, як і належить, виконував вишикуваний при вході у приміщення залізничного вокзалу оркестр вусатих пожежних, одягнених у червоні фраки ти блискучі шоломи. Потяг зупинився. Нестор Євграфович виглянув у вікно – на пероні зібрався чималий натовп зустрічаючих. Першим із вагона вийшов Підвальський зі своїм кокетливим і занадто писклявим кордебалетом. Іміджмейкер та асистент з легкими сумками в руках вийшли слідом за ним.

Чоловік, який керував зустрічанням гостей, – «главный встречающий», як його одразу ж охрестив Артурчик, – махнув рукою і оркестр вибухнув тушем. Щоправда, туш невдовзі плавно перейшов у місцеву фольклорну мелодію «сім-сорок». Натовп шаленів бурхливими оплесками, діти підносили і вручали гостям великі букети квітів. Головний зустрічальник підійшов до мікрофону, встановленому просто на пероні попереду натовпу, – і чорноморці з приглушеними вигуками «Тише! Гуляйпольский говорит!…» дисципліновано змовкли. Головний зустрічальник – судячи з усього, саме він і був тим самим Гуляйпольским, – дістав із кишені папірець і театрально – у стилі естрадного конферансу – з неприхованим задоволенням почав декламувати.

– Дорогие черноморцы! Дамы, господа, а также случайно затесавшиеся товарищи! Как говорил мой друг Ленчик, «и любят рейтинг деревни и села, и любят рейтинг большие города!». Сегодня к нам в гости прибыл Миша Подвальский со своим знаменитым рейтинг-шоу! Аплодисменты!

Натовп зустрічальників вибухнув аплодисментами. Гуляйпольский махнув рукою – аплодисменти обірвалися. Він продовжив:

– А еще Ленечка Утесов – вы все знаете, как он гордился нашей дружбой! – не раз говорил мне: «От Москвы до Бреста нет такого места, где бы имиджмейкер ни прошел!». Итак, к нам приехал гроссмейстер Кирхен-тумбахенского ордена имиджмейкеров, профессор черного и белого пиара, личный друг Борхеса, Маркеса и Глеба Павловского – Нестор Боженко!! К сожалению, Нестор Евграфович прибыл в наш солнечный Черноморск инкогнито.

Чорноморці з розумінням безшумно заплескали в долоні. Гуляйпольский дав рукою відмашку, і оркестр знову вибухнув тушем.

«Головний зустрічальник» люб'язно поселив іміджмейкера з асистентом у кращому номері готелю «Черноморье». Після сніданку в ресторані «Черноморец» він – Гуляй-польский – одразу ж запросив політтехнологів та зіркового ведучого Рейтинг-шоу на перегляд знятого за його власним сценарієм і щойно змонтованого відеоролика. Для презентації «в чотири пари очей», як з'ясувалося, було спеціально облапітовано один із кращих барів міста «Черное море». Автору не терпілося почути схвальну думку авторитетів про свій геніальний – як він, зрозуміло, вважав, – агітаційний кліп.

Щойно офіціант, розливши по стопочках коньяк, вийшов геть – автор увімкнув відео. На екрані з'явилися хрестоматійні кадри розстрілу на Потьомкінських сходах із фільму Ейзенштейна. Солдати крокували сходами вниз і стріляли, люди, охоплені панікою, бігли попереду, дитячий візок котився східцями… Раптом на сходах бозна-звідки з'явився товстий червонопикий пан у фраці, оперезаний кулеметними стрічками. Однією рукою він зупинив візок і почав його гойдати, намагаючись заколисати налякану дитину, а другою з кулемета, як Рембо в американському бойовику, почав розстрілювати стрій карателів. Зображення зупинилося на стоп-кадрі, і на екран виповз титр, дубльований голосом а-ля Левітан:

«Тільки Боря Горовіц захистить чорноморців від беззаконня влади!»

Екран згас.

Нестор Євграфович, зверхньо посміхаючись, запитав сяючого автора:

– Нуте-с, господин Гуляйпольский, и это – все?

Підвальський, з підробним співчуттям, буцім-то допомагаючи йому, перепитав:

– Действительно, Семен Борисович, может быть, у вас есть еще что-нибудь?

– Ну… по этому кандидату пока все… Есть еще по его конкуренту… – збентежений незрозумілою реакцією фахівців від політики, розгублено пробелькотів Гуляйпольський.

Іміджмейкер звівся на ноги і обурено вигукнув:

– Как!!? Вы работаете одновременно на двух кандидатов в мэры?! Это неслыханно!!

Шоумен, підігруючи політтехнологу, вдав, що теж неабияк розчарований:

– Что ж вы так, Семен Борисович! Мне просто неудобно перед нашими гостями…

Головний зустрічальник, опинившись під перехресною критикою визнаних авторитетів, швидко здався і, мабуть, вирішив, що найкраще – покаятись. Втім його каяття більше скидалося на виправдання:

– Да, господа, вы, конечно можете… вы имеете полное право сказать: Семен Борисович Гуляйпольский подлец и мерзавец! Но что мне делать – у нас город маленький, все друг друга знают. Только выборы – все ко мне, и это только потому, что я вырос в одном дворе с самим Глебом Павловским!

– С Глебушкой? – зверхньо посміхаючись, уточнив іміджмейкер і киваючи головою, додав: – Талантливый мальчик, мой любимый ученик! Ну ладно, показывайте ролик конкурента! – поблажливо сказав він Гуляйпольському. Той клацнув пультом і увімкнув наступний ролик.

На екрані знову з'явилися ті ж самі кадри розстрілу на Потьомкінських сходах з фільму Эйзенштейна. Солдати крокували сходами вниз і стріляли, люди, охоплені панікою, бігли попереду, дитячий візок котився східцями… Раптом на сходах знову ж таки бозна-звідки з'явився товстий червонопикий офіцер, оперезаний кулеметними стрічками. Він однією рукою зупинив візок і почав його гойдати, а другою – шаблею дав відмапіку солдатам біля гармати. Пролунав залп. Зображення застигло на стоп-кадрі. Офіцер перетворився у статую солдата в Трептов-парку. На екран виповз титр, дубльований «голосом Левітана»:

«Тільки Гоша Боровіц захистить чорноморців від організованої злочинності!»