Казки Лірника Сашка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«Хе-хе, — засміявся панок, — куди тобі,злидню порепаний, зі мною силою мірятися!»

Вдарив кінь панський копитом у землю-як грім прогримів!

Здригнулася, застогнала земля- і за панком військо яничарське із могили встало. Ятаганами виблискує,списами їжачиться, мушкетами націляється.

«Ну що, злякався? — регоче панок, — Де та сила візьметься, що мою силу подужає?»

«А ось де!», — Гандрей відказує,та як гукне: «Пугу-пугу! Козак з лугу!»

Задвигтіла козацька могила —і перед яничарами козацьке військо як мак зацвіло!

Коні іржуть, шаблі бряжчать, пістолі клацають, корогви на вітрі мають.

А попереду-кошовий. Ну геть чисто як той лірник! Тільки молодий. Он ще й ліра біля сідла приторочена і очі сміються.

— Ну що, хлопче, пристаєш до коша нашого?

— Прийміть, батьку!- впав Гандрей на коліна.

— А чим же воювати будеш? — питає кошовий, — «Бачу і шаблі у тебе немає.»

Гандрей- туди, сюди. Дивиться — лопата землею притрушена. Та що він покинув тоді біля могили.

Вхопив Гандрей лопату: «Ось моя шабля!»

«Ну що ж, добра зброя! Замашна, — сміється кошовий, — «Ану, писарю, пиши Гандрея Охоту до Уманського куреня!»

Звівся кошовий в стременах: «Ну, дітки мої,в останній бій ідемо! Не за багатство прокляте, не за ставочок зариблений, пасіку добру, чи хутірець порядний! А за славу козацьку і в оборону люду нашого! Тож повикидайте гроші — дукати золоті,та таляри срібні,та камені коштовні,та жупани золотом гаптовані,щоб не було у вас страху за кишені свої! А тільки страх честь свою козацьку в бою втеряти, та ворога злякатися!»

Тут же козаки золото з кишень в багнюку вивертали, кармазинові жупани під копита скидали і шаблі догори здіймали!

А Гандрей за мішка свого лапнув-а він з плеча як пушинка злетів!

Розмахнувся Гандрей мішком- та гарненько пана по голові і поцілив!

Гепнувся панок в болото, розкотилося золото по землі. А яничари ятагани і списи покидали і кинулися те золото хапати-визбирувати, та один в одного віднімати!

Куди там вже до бою ставати!

Вдарили тоді мушкети козацькі,шаблі задзвеніли, коні заіржали.

Хвилею козаки на яничарів накотилися. Бій розпочався.

А Гандрей добру силу в руках має-

Лопатою ворогів гарненько пригощає!

Десятками на землю валить-побиває,

До панка дорогу прочищає!

Панок палашом своїм золотим затулився.

Та куди ж тому золоту проти лопати доброї,у кузні кованій, у воді джерельній гартованій і з держаком із ясена тесаного!

Притулив гарненько Гандрей лопатою пана-обсипався той порохом на землю. Тільки палаш зігнутий задзеленчав.

Тут — таки і військо пропало і гроші крізь землю пішли.