Диво-капелюх: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

На обмерзлій траві справді сиділа Мора і дивилася на них.

Спинивши погляд на Чубслі й Махслі, Мора загарчала й поволі почала наближатися.

— Рятуйтесля! — крикнула Чубсля. — Поможітьсля!

— Стривай, Моро, — сказав Хропик. — Я ще тобі нічого не сказав!

Мора спинилася.

— Я саме скінчив обдумувати вашу справу, — вів далі Хропик. — А що, якби Чубсля й Махсля захотіли купити в тебе сховане у валізці? Скільки ти заправиш?

— Дорого, — крижаним голосом сказала Мора.

— Стане моєї золотої гори на острові Гатіфнатів? — запитав Хропик.

Мора похитала головою.

— Б-р-р, як холодно, — сказала Мумі-мама. — Піду візьму хустку.

І вона побігла на веранду через садок, де лишилися морозяні сліди Мори.

Запинаючись у хаті, Мумі-мама мимохідь глянула на диво-капелюх, і раптом їй спала чудова думка. Може, він сподобається Морі?

Вона хутенько захопила диво-капелюха з собою і, вернувшись, поклала його на траву:

— Ось найкоштовніша річ у цілій долині Мумі. В цьому капелюсі, щоб ти знала, Моро, утворюються найкращі хмарки, виростають найбуйніші садки, вода обертається на сік. Це єдиний диво-капелюх на світі.

— Доведи! — глузливо сказала Мора.

Тоді Мумі-мама вкинула в капелюх кілька кісточок з вишень. Запала глибока тиша.

— Аби тільки з нього не вилізло щось погане, — пошепки сказав Мумрик-Нюхайлик Гемулеві.

Проте їм пощастило. Коли Мора зазирнула в капелюх, там лежали червоні рубіни.

— Ось бачиш! — зраділа Мумі-мама. — А уяви собі, що буде, як туди покласти, скажімо, цілий гарбуз!

Мора глянула на капелюха. Тоді перевела погляд на Чубслю й Махслю. Потім знову на капелюха. Видно було, що вона вагається.

Нарешті Мора мовчки сягнула по капелюх і зникла, мов холодна сіра тінь. Більше вона не з’являлася в долині Мумі, і більше ніхто нічого не чув про диво-капелюх.

Відразу засвітило сонце, садок засяяв барвами, сповнився гомону й пахощів.

— Дякувати богу, що ми спекалися того капелюха, — мовила Мумі-мама. — Хоч раз він нам пригодився на щось путнє.

— Але хмарки були гарні, — сказав Пхик.

— І гратися в джунглях було приємно, — мрійливо додав Мумі-троль.

— Чудовосля все вийшлосля, — радісно сказала Махсля й забрала валізку, що досі стояла перед звинувачем.

— Кращесля й бути не можесля! — додала Чубсля і взяла її за руку.

І вони подріботіли до будинку Мумі.

Всі стояли й дивилися їм услід.

— Що вони сказали? — запитав Пхик.