А люди п’ють, дівки дають,
І вже нічого не бояться,
То з ким же йти сьогодні в путь,
І для кого, скажіть, стараться?
Немов уже прийшов кінець,
І на Планеті скрізь обвали,
То чого ж люди й досі ждуть,
Й чому мовчать в нас генерали?
Над рікою Місяць світить,
Посилає блиск срібла,
Й де не глянеш – чорні квіти,
А між ними – море зла.
Ви погляньте на це рило,
І на його почуття,
Щоб якесь ото дурило
Всім паплюжило життя.
Щоб якийсь там Абрамович,
Що народ весь обікрав,
Нам сьогодні – українцям –
Свій вердикт він диктував.
5.7.2013 р.
У САДКУ
Як зайду я у садок,
Боже, скільки там думок.
Стану я і їх ловлю,
Потім діткам їх дарю.
Вийшов ранком я в гайок,
Й для думок я взяв сачок,
І оті думки в гаю,
Як метеликів ловлю.