Налетіли вітри з поля
І схопили мою долю,
І схопили й закружили,
Руки рвуть і ноги й жили.
Дуже боляче порою,
Все ж стою я над собою,
І тримаю свою долю,
Хоч і сам тягнусь по полю.
Всі подряпав руки й ноги,
Кров юшила до дороги –
По стерні, і по шипшині
Де я корчився на спині.
Гальмував зубами, боком
І розпухлим лівим оком.
І хоч як держав я долю,
А попав в страшну неволю,
Бо як долі дали волю,
Хто ж її спіймає в полі?!
21.7.1981 р.
Я ЗНАЮ, ЩО ІСНУЮТЬ Й ЩЕ СВІТИ
Я знаю: є і ще світи,
Та будь вони самі найкращі! –
Але туди не хочу йти,
І не вмовляйте, а нізащо.
13.12.2012 р.
ПОКИ ЖИВУ
Я не вірю в пекло і не вірю в рай,
І не вірю я ні в які забобони,
Й поки вас ще хочуть, не – дрімай,
Все однако спишуть на гормони…