О, як би я хотів дихнути,
Теплом твоїх я таємниць,
Й любов’ю всю тебе засіять
Аж від стегенець – до суниць.
12.7.2012 р.
ЖИВА ПОДУШЕЧКА
Їй хотілось буть собою,
І мені собою,
Тож і бігав я за нею
Вічно з булавою.
Але тої булави
Жінка не боялася,
Бо як бачить, я біжу –
Зразу й роздягалася.
І хоч кажуть, що жінки,
Ніби ті дурнушечки,
Та зате вони такі –
Як м’які подушечки.
То ж радій, що ти весела,
І така гарнесенька,
І що в тебе є та квітка,
Що завжди теплесенька.
Над горою Місяць світить,
А зірки – брикаються,
Як же можна милу тішить,
Як вона хвицається?
Ой, дівчино, ти дівчино,
Ти моя черешенько!
Ой, до чого ж ти дурненька,
І така гарнесенька.