З других дверей виходить Зося.
ЯВА XI
Зося. Джуро, що там сталось, що пан так прудко вийшов? Мені здалось, що пан Шмигельський приїхав?
Джура. Ні, пані, козак з його хоругви.
Зося. То, певно, він вернувся?
Джура. Не знаю.
Зося. Здається, йдуть! Ти не кажи, що я виходила, щоб пан не ггіівавсь.
Джура. Слухаю, пані.
Зося зиикає за двері.
ЯВА XII
Ч а л її й і надвірнії іі коза к. У козака голова перев’язана.
Чалий. От через що я так тривожусь цілий день — душа нещастя чула! Ну, ну—далі розказуй...
Козак. Я певен, що всі там полягли, до одного усі.
І їх там полягло багато. Коли уранці після бою до мене знов вернулося життя, то я побачив, що балка вся завалена була козачим трупом — немовби хто позвозив їх багато так навмисне. Шукав між трупом я сотника пана Шмигель-ського, але його там не було. Коли на гору вийшов, то на горі
з десяток наших коней уже здихало, бо в них розпорені були їх животи, а далі паслось скілько коней, так я піймав одного і от до тебе прискакав з цією звісткою лихою!
Ч а л и й. О боже мій, яка потеря! Це Гнат — його робота, бачу... Ти знаєш місце добре?
Козак. Знаю.
Чалий. Так ти нас проведеш туди. Іди тим часом спочивай, обмий і перев’яжи свої рани. Джуро, дай йому добрий кухоль меду, скажи, щоб зараз коней трьох сідлали, і сам вертайсь сюди.
Джура і козак вийшли.
(Сава сідає і пише лист, а написавши.) Сто душ лягло на полі і з ними кращий друг! Друг, котрий підтримував всякчас мій дух, друг, що вмів розгонити найтяжчі хмари життєві, які гнітили часто мозок мій, і душу, й серце!.. О, тепер я попалю усі ліси, я виверну все гайдамацьке гніздо, я за-платю за смерть Шмигельського ваіѴі всім сторицею, страшно, страшно заплатю!!
Входить джура.
ЯВА XIII Чалий і джура.
Чалий. От три листи; один, що згорнутий удвоє,— в Немирів! Другий, що край один заламаний,— у Тульчин; а третій, одкритий,— в Рубань! Птицями нехай летять всі три!
Джура. Тоді у нас нікого не останеться в дворі, бо Харко й Трохим пішли на слободу і досі не вернулись.
Ч а л и й. Так ти па слободу йди зараз і в двір до мене поклич Кульбабу; скажи йому, щоб він узяв з собою всіх своїх товаришів, що колись були у гайдамаках. Вони мені потрібні і за послугу будуть мати добру плату. Іди ж мерщій! А не забув, куди який послати лист?
Джура. Цей — в Немирів, цей — у Тульчин, а цей — у Рубань.
Чалий. Так.
Джура -пішов.
Годі вагатись, годі!
І ти не спиш ще на лихо?