Пот о ц ь к и й. Пане Яворський! Прошу до шлюбу зараз.
Яворський подає руку Качинській. Кася присіда Потоцькому. З дороги Качинська обертається.
Качинська. А коли ж ясновельможний пан дозволить взять п’ять тисяч злотих?
Потоцький. По шлюбі.
Яворський. Слухаю пана!
Вийшли.
Ті ж, без Яворського, Качинської і Касі, а потім Жезніцький і
гайдук.
Потоцький. Ха-ха! Серед таких тяжких обставин для розваги приятна комбінація! Потап! Після шлюбу закликать Яворського до мене — я його не пустю до Качинської, буде з неї п’ять тисяч злотих! Ха-ха!
Входить гайдук з листом, за ним Жезніцький.
Г а й д у к (подає лист). Від хорунжого пана Реви лист.
Жезніцький (потирає руки). А при ньому скованого гайдамаку привели.
Потоцький (читає). «Вчора біля Очеретного 21 я наскочив на гайдамацькую ватагу, розпудив хлопців, порубав, а ватажка Саву Чалого на суд ясновельможного пана посилаю!» (Говорить.) Знову Сава! Четвертий Сава! Подле ім’я, коли його почуєш або вголос вимовиш, то мов гадюка в пазусі ворушиться й сичить. (Читає.) «Тепер околиця вся наша від страху спочине, бо цей харциз Сава так настращав усіх, що рідко хто не схоплюється в сні і не кричить це подле.ім’я! Усі з’їжджались до мене, коли почули, що гайдамака Сава Чалий у мене в руках. Вже вся шляхетська околиця знай радіє, що Саву піймали, а хлопи похнюпили носи і посмирніли. Тепер ми будем спать спокійно». (Говорить.) Даремно! (До Жезніцького.) А приведи сюди харциза; побачим, що за птиця!
Жезніцький. А може б, перше підпекти?
Потоцький. Поспієш ще, давай сирого.
Жезніцький. Слухаю. Запорожці всі в тюрмі, а один утік; коли б не гайдамаки, чого йому тікать? (Пішов.)
ЯВА VI
Т і ж, без Жезніцького.
Шмигельський. Ясновельможний пане! Коли вже я оригінал, то дозволяю собі все, що думаю, говорити прямо.
Потоцький. Через шлюб Яворського я в гуморі. Говори.
Шмигельський. Нехай Жезніцький не спішить допитувати запорожців; можна ж певні відомості мать від коша.
Потоцький. Покриють, гадюки.
Шмигельський. Не треба звіра дратувать! Відомо пану, коли українська партія в Лисянці 22 без всякого суда
сорок запорожців смертю скарала, якими муками жидам і шляхті заплатили їх товариші?
Потоцький. А мц поквитаємось!
ЯВА VII
Ті ж і гайдамака, скований і зв’язаний, біля нього козаки з списами.
Потоцький (довго дивиться на гайдамаку). Ти знаєш, хто я?
Гайдамака (довго дивиться на Потоцького). Може, знаю, а може, й ні!
Потоцький. І смерть твоя, й життя — в моїх руках! Г айдамака. Може, в твоїх, а може, й ні. Жезніцький. Гадюко! З тобою пан Потоцький розмовляє!