Грива. І це давно було?
Медвідь. Та на тім тижні.
Грива. Диво, що нових жидів-орандарів і досі тут нема.
Медвідь. Бояться.
Грива. Ніщо їх не лякає, коли поживу чують! Не вспіє кров засохнуть тим, що вчора вбито, диви — вже нові оран-дарі в корчмі сидять.
Медвідь. Вірні панські слуги.
Грива. А людські п’явки.
Медвідь. Якби не орандарі, з панами легше б було жити.
Г р и в а. Якби не пани, то й орандарів би не було. Медвідь. І то правда. І скажи на милость: ну, будем казать, пан, хоч він і католик, так хрест же в нас один; а жид — невіра... Чому ж нез нами, а з жидами пани живуть так, як брати? І звідкіля воно це взялося? Невже так споконвіку?
Грива. Ні. Дід мій сто двадцять літ прожив на світі, так він казав, що між людом і панами була братерська згода, і всім тоді жилося, як в раю.
Медвідь. А з чого ж сталося усе?
Грива. Як зачепили попи їх нашу віру, а пани їм стали потурать, так прогнівили бога — а пішло, і пішло!.. Так от звідкіль та ненависть іде; а тепер вже до живого допекло! Чуєш?.. Гупотить?! (Бере косу в руш.)
Медвідь. Це, певно, .наші. (Прислухається.) А як сіпаки, панські козаки примітили, то заберуть отут, як тих курей на сідалі.
Грива (трясе косою). Я не здамся.
Медвідь (показує кінець палиці, на котрій спис). Та й в мене є; але що ж ми зробим проти сили?
Надворі .голос: «Гей, а хто тут е — о.'ювпся1» Другий ю.юс: «Певно, ще нема нікого; а може, Гі не прийдуіь, побояться!»
Наші!
Грив а. Ще не вчені. І якого бісового батька гомонять. Що за необачний народ — тілько зібрались вкупу, так і гвалт.
Медвідь. Заходьте в хату, не кричіть!
ЯВА Н
Т і ж і багато л ю д с й.
Медвідь. Та тут і половини ще нема громади.
Гаврило. Так змовились: щоб не примітив двір, не всім збиратися на раду.
Медвідь. І це діло.
Гаврило. А хто ж оце чужий між нами?
Грива. Чужий я тільки на обличчя, а біда у нас одна. Тікаю з слободи у ліс.
Г аврило. Щасливий, що не піймали; а в нас з собаками вишукують і ловлять всіх утікачів. Здається, й не в тюрмі, а скрізь сторожа панськая чатує.
Медвідь. Іди, Микито, надвір і стань лиш ти на варті. Тілько чатуй добре.
Микита. Очі витріщу, як сова, а вуха наставлю, як лисиця. (Вийшов.)
Медвідь. Ну що ж, паии-браття, чи будем панщину робить, чи будемо тікати?