Не зрозумів…
МАЛЮК
Шустрий, ти що?
ШУСТРИЙ
Цей чорт дулю показав. Не повезе тепер.
МАЛЮК
(секунду поміркувавши)
Повезе. Здай-но назад, прокатаймо лоха до кордону.
Все відбувається у тиші. Колгоспник задкує. З машини вийшли усі четверо, Гиря помахує бітою.
МАЛЮК
Ну ти, хую! Сюди йди!
У салоні п’ятеро людей. За кермом — Малюк.
Гиря й Сопля ззаду, між ними колгоспник.
ШУСТРИЙ
(закінчує розповідь)
Коротше, три штрихи і одна халява сидять в машині. Штрих, що спереду сидить, блатує, говорить: «Ну, якщо я не правий — убийте мене, убийте!» Нарешті один, що з бабою на задній сидусі (звертається до Соплі) — от як ти сидів… волину дістає… і їбашить пасажиру в лоба. (Дає кол госпникові щелбан.) Вася падає під сидіння — халява сциться від страху і кричить: «Відпустіть мене, я нічого не бачила, нікого не знаю!» Тут штрихи думають, що робити з двома жмурами…
ГИРЯ
(тупо)
А другий жмур — хто?
СОПЛЯ
Та халява, що ж її, живою відпускати?
ГИРЯ
Точно, туплю.
ШУСТРИЙ
Як завжди. (Продовжує розповідь.) І тут з-під сидухи вилазить штрих, увесь в крові — за голову от так тримається — і говорить: «Ви що, зовсім охуїли, махновці?» Всі так і охуїли, а баба — знепритомніла.
МАЛЮК
З нагана стріляв?
ШУСТРИЙ
Так, спортивним набоєм, а порох відсирів. В дурня як ріг на лобі виріс.
МАЛЮК