Ось я знову почну:
Ак:
Таж ні! Ніч на тебе навіває «сум», а не «сум, сум, сум». Бо я кажу Алі: «Назбирай сухого листя», а не: «Назбирай сухого листя, листя, листя». Ти таки дурень!
Ок та Ат:
Ти таки дурень!
Ак:
Авжеж, він дурень. Ну, кажи далі, Оуне, розповідай нам про шпичаки на каштані.
Оун:
Я знову почну:
Ак:
Ти ж не кажеш: «одійшов, одійшов, одійшов».
Оун:
Я твоє щеня. Дозволь мені казати далі, і плем'я матиме велику втіху.
Ак:
Кажи!
Оун:
Я ще раз почну спочатку:
Ак:
Чи я не сказав тобі говорити «сум» лише раз? Чи ти. може, хочеш, щоб Ок та Ан відлупцювали тебе кийками?
Оун:
Але ж так це народилося в мені: «сум, сум…»
Ак:
Якщо ти знову двічі або тричі скажеш «сум», то тебе потягнуть до жертовного Каменя.
Оун:
Ой ні, ні! Я твоє щеня. Отже, слухай:
Ой-ой, ти завдаєш мені більше смутку, ніж та ніч! Таж пісня…
Ак:
Оку! Ане! Приготуйтеся!
Оун (хапливо):
Ні-ні! Зглянься! Я знову почну: