Літак підбито над ціллю: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Карлов теж пізнав літак Жуковського і уявив собі безброве обличчя друга, понівечене малиновими рубцями опіків.

Уже зовсім розвиднілось. На літаку Мордовцева повітряний стрілець Андрій Світлишнєв по пояс висунувся з задньої кабіни. Штурмовики з кабіною для повітряного стрільця на той час тільки почали з’являтися, і в групі Бахтіна лише Мордовцев летів з повітряним стрільцем.

Невдовзі на обрії показалися димки. Карлов глянув на годинника — за часом це мав бути Сальськ. Ще півтора кілометра на захід — і аеродром ворога. Швидко збільшуються обриси елеватора біля залізничної станції. Незабаром штурмовики, мало не торкаючись покрівель будинків, уже мчали над містом.

— У набір, — пролунала в навушниках команда ведучого. Літаки стрімко злетіли на п’ятсот-шістсот метрів угору.

Попереду з’явився аеродром, на якому густими рядами стояли великі транспортні Ю-52 і бомбардувальники Ю-88. Літаки ворога були розташовані чотирма великими групами — по 70–80 літаків у кожній. На старті стояли чотири винищувачі М-109, мабуть, чергова ланка, а по вільному центру аеродрому біг транспортний «Юнкере», що ось-ось мав злетіти.

— Атака! — подав команду капітан Бахтін, і штурмовики один за одним помчали до землі.

Карлов спрямував свою машину в центр аеродрому. Розплатані, притиснуті один до одного крила і фюзеляжі з великими чорними хрестами виразно вимальовувалися на білому снігу. Карлов натиснув кнопку. Реактивні снаряди з шумом зірвалися з-під крил штурмовика і, залишаючи вогняний слід, почали падати в самісіньку гущу ворожих літаків. Там, на землі, вже вибухали скинуті кимось бомби. В небо поповзли клуби густого чорного диму.

Карлов знову набрав висоту і вдруге кинувся в атаку. Бомби скинуто. Штурмовик трусонуло. Злітаючи угору, Георгій глянув униз — там вирував вогонь. Розкидаючи на всі боки довгасті язики полум’я, вибухали бензинові баки «Юнкерсів». На фюзеляжах, що стали дибки, на крилах корчилася ненависна свастика. В центрі аеродрому палав «Юнкерс», якому так і не довелося злетіти.

Удар був таким несподіваним для ворога, що тільки під час третього заходу в повітрі з’явилися темно-сірі шапки зенітних розривів.

Увагу Карлова привернули два фашистські винищувачі, що бігли по льотному полю, лишаючи за собою хвости снігового пилу. Та згори на них уже пікірував штурмовик. Дві довгі блискотливі траси снарядів ножем врізалися в один з «Мессершміттів». Той стрімко задрав хвоста і, перекинувшись на спину, спалахнув. Другий винищувач одірвався від землі. Ще не підібравши шасі, він ладнався зайти ззаду штурмовика Мордовцева. Карлов бачив, як до кулемета припав повітряний стрілець Андрій Світлишнєв і тонка червона нитка кулеметної черги вп’ялася у ворожий винищувач. «Мессершмітт» здригнувся і, різко накренившись, врізався в землю.

Карлов знову кинувся в атаку. В розпалі бою він забув про поранену руку і, спускаючись майже до самої землі, впритул розстрілював великі, незграбні літаки. «Якнайбільше знищити літаків, — свердлила мозок думка. — Ось ще цей треба запалити». Карлов повертав штурмовик і вганяв у вцілілий «Юнкерс» довгі черги трасуючих куль.

Тим часом небо дедалі густіше наповнювалося сірими розривами зенітних снарядів. Вони визначали шлях, пройдений кожним штурмовиком у попередній атаці. Георгію здалося, що серед цих численних розривів він бачить і ті, які, мов пунктиром, позначали напрям його заходів на ціль.

У наступний, четвертий захід Георгій обрушився на ворожу зенітну батарею. Він побачив на землі численні спалахи вибухів навколо гармат, які, нарешті, замовкли.

Карлов зробив бойовий розворот. Стрілка висотоміра швидко побігла по колу і, поступово уповільнюючи рух, зупинилась біля цифри вісімсот. Висота — вісімсот метрів. «Остання атака», — подумав Георгій і спікірував.

Зенітний снаряд, випущений, мабуть, з іншої батареї, розірвався попереду штурмовика, залишивши в повітрі невелику димову хмарку. Мить — і Георгій пронизав її своїм літаком. Від запаху пороху, що вдарив у ніс, почало паморочитися в голові. «Здається, проскочив», — промайнула думка. Він щосили надавив на гашетку.

«Я — «Горобець одинадцять». Збір! Збір!» — почувся в ефірі закличний голос капітана Бахтіна.

Карлов оглянувся і тільки тепер помітив, що сонце вже встигло виповзти з-за обрію.

Ховаючись від ворожих зенітників у сонячних променях, штурмовики зібралися в бойовий порядок і лягли на зворотний курс. У строю було тільки шість літаків.

Карлов летів останнім і добре бачив білий номер на хвості кожного штурмовика. Не було літака сержанта Долаберідзе.

— Доповідайте, хто бачив, куди подівся Долаберідзе? — схвильовано запитав Бахтін.

Ніхто не відповів. Захопившись атакою, маневруючи в морі зенітного вогню, льотчики не помітили, як після третього заходу підбитий штурмовик сержанта Долаберідзе, втрачаючи швидкість, полетів на південь, у степ, далі від ворожого аеродрому.

— Доповідайте, що сталося з Долаберідзе? — повторив Бахтін.

Несподівано Карлов усім своїм тілом відчув, як дрібно затремтів літак. Льотчик кинув швидкий погляд на прилади і зрозумів причину: стрілка тиску масла стояла на нулю. Мороз пробіг поза його спиною.

Тремтіння посилювалось. Стрілка температури води повзла по червоній рисці до цифри сорок градусів. Було ясно, що пробито масляний радіатор або бак.

— «Горобець одинадцять»! Я двадцять перший. У мене відмовляється працювати мотор, — доповів Карлов ведучому.

За звичним потріскуванням у навушниках відчувалося затамоване дихання льотчиків.

— Двадцять перший, виходьте вперед, — наказав Бахтін.

Георгій натиснув на важіль сектору газу і випередив товаришів. А ще за хвилину Карлов побачив, як щільно його оточили друзі, побачив крізь бічне скло кабіни їхні стурбовані обличчя. Товариші наче хотіли підтріимати його поранену машину крильми своїх штурмовиків. Та мотор втрачав сили. По літаках, які повисли в повітрі на малій швидкості, Карлов зрозумів, що швидкість його штурмовика дедалі зменшується. З вихлопних патрубків заструмував сизий димок. «Мабуть, не дотягну до лінії фронту».

Щось хряснуло в двигуні, і лопаті гвинта завмерли. Карлов встиг вимкнути запалювання.

Не випускаючи шасі, він приземлився на сніговій рівнині, яка простяглась перед ним. Літак спочатку плавно поповз по снігу, потім різко загальмував. Льотчика по інерції жбурнуло вперед, і він ударився головою об дошку з приладами.