В сузір’ї Дракона: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Чути було, як десь далеко-далеко за лікарняним лісом-парком, можливо й за Києвом, чи десь за Китаєвим та Пироговим чи й далі на південних просторах гримів, приглушений віддалю молодий грім-громенко. З-за обрію вже висовувались зубці чорно-сизого громаддя хмаровищ, з яких вилітали зигзаги блискавок, але вище ще сліпучо сяяло сонце.

Верховіттям високих дерев хвацько пронісся вітренко.

Пригадалися чиїсь рядки — чи не Максима Рильського?

Спрагло вдихалося озонисте повітря.

А в думці ні-ні та й зринали слова хірурга: «Ми вас порятували, вчасно витягли з того світу». Цього разу так. Але ж настане час, коли вже мене ніхто не витягне і не порятує. Та хіба тільки мене? Така доля кожного й нині сущого на землі. Недарма ж кажуть: життя ще особливе й тому, що воно між буттям і небуттям, що воно завжди на лезі ножа, а тому ми всі роковані.

І нічого нам не залишається, як жити і радуватися — поки живеться і радується.

І ще здалося, що я все ще стою над прірвою в Озонії, щасливій країні, де всі ми — тимчасові гості, з якої — як не крути, як не верти, — а вихід, якщо надійде твій час і бевкне по тобі дзвін — у прірву небуття. І тоді вже ніхто не прийде тобі на допомогу і не порятує тебе на краю прірви.

А надійде ж той час, хочемо ми того чи не хочемо. Прірву подолати двома стрибками не дано, а одним… Ні, краще живи і радуйся. Живи і радуйся! Живи і радуйся!

Хоча б тому радуйся, що небуття так близько від нашого озонистого буття. Чи не тому й життя має свій неповторимий смак і свою привабливість, що часом буває аж лячною. Бо ніде так не живеться і ніде так не радується, як у щасливій країні Озонії на краю прірви, з якої моторошно віє холодом небуття і яка тебе вірно і незрадливо чекає…

А чорне громаддя хмар все ближче й ближче, вже он воно здається по той бік лісу.

Цвіркають, лютуючи, блискавиці.

Але ще сяє сонце і пахне озоном. І безтурботно на яворині скрекоче сорока, змахуючи довгим хвостом — мабуть, таки й справді добрі вісті мені принесла.

І квітне бузок, і жовтіють кульбабки на зеленій-зеленій травичці і ти, бодай і йдучи вже з ярмарку, все ще відкриваєш для себе світ білий.

Який же він прекрасний!

А втім, як писав ще Омар Хайям: якщо гарне вино не змішане з водою, немає потреби його хвалити…

ЗМІСТ

_{В ПЕТЛІ ЧАСУ}

Загибель сіячів життя

В сузір’ї Дракона

Фенікс — птах не тільки чарівний

Culex pipiens

Старий і двоє дітей

На голубій планеті Жовтого карлика

Без вітру не родить жито

Втеча з вулиці Світанкової

Агент чужого розуму

Вогненний змій

Петька Дактиль

В петлі часу (повість)

_{НІХТО НЕ ПОМИРАЄ НАЗАВЖДИ}