Гаєв (похмуро). Дуплетом жовтого в середину… Мовчу…
Входить Трофимов, потім Лопахін.
Трофимов. Що ж, панове, пора їхати!
Лопахін. Єпіходов, мов пальто!
Любов Андріївна. Я посиджу ще одну хвилиночку. Наче я раніше ніколи не бачила, які в цьому будинку стіни, які стелі, і зараз я дивлюсь на них з жадобою, з такою ніжною любов’ю…
Гаєв. Пам’ятаю, коли мені було шість років, на зелені свята я сидів на цьому вікні і дивився, як батько мій ішов до церкви…
Любов Андріївна. Всі речі забрали?
Лопахін. Здається, все. (До Єпіходова, надягаючи пальто). Ти ж, Єпіходов, гляди, щоб усе було гаразд!
Єпіходов (говорить хрипким голосом). Будьте спокійні, Єрмолаю Олексійовичу!
Лопахін. Що це в тебе такий голос?
Єпіходов. Зараз воду пив, щось проковтнув.
Яша (з презирством). Темнота…
Любов Андріївна. Поїдемо — і тут не залишиться жодної душі…
Лопахін. Аж до весни.
Варя висмикує із клунка парасольку, — схоже, ніби вона замірилась; Лопахін удає, що злякався.
Варя. Та що це ви… Я й не думала.
Трофимов. Панове, ходімо сідати в екіпажі… Вже пора! Зараз поїзд прийде!
Варя. Петю, ось вони, ваші калоші, біля чемодана. (Крізь сльози). І які вони у вас брудні, старі…
Трофимов (взуваючи калоші). Ходімо, цапове!
Гаєв (дуже збентежений, боїться заплакати). Поїзд… станція… Круазе в середину, білого дуплетом в кут… Любов Андріївна. Ходімо!
Лопахін. Всі тут? Нікого там нема? (Замикає бічні двері ліворуч). Тут речі складено, треба замкнути. Ходімо!
Аня. Прощай, доме! Прощавай, старе життя!
Трофимов. Здрастуй, нове життя!.. (Виходить з Анею).
Варя оглядає кімнату і не поспішаючи виходить. Виходять Яша і Шарлотта з собачкою.
Лопахін. Значить, до весни. Виходьте, панове… До побаченції!.. (Виходить).
Любов Андріївна і Гаєв залишилися вдвох. Вони ніби чекали на це, кидаються на шию одне одному і ридають стримано, тихо, боячись, щоб їх не почули.
Гаєв (у розпачі). Сестро моя, сестро моя…
Любов Андріївна. О мій милий, мій ніжний, прекрасний сад!.. Моє життя, моя молодість, щастя моє, прощавай!.. Прощавай!..
Голос Ані, весело, закликаючи: «Мамо!..»
Голос Трофимова, весело, збуджено: «Ау!..»