Війна помсти: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Безбожні виродки! — прогарчав один з ішаранців. Дехто з полонених кричав і пручався, інші приймали свою долю, зберігаючи витримку. Але Клеа зневажала їх усіх, незалежно від їхніх дій.

Одного за одним їх зіштовхували списами зі скелі. Коли всі до одного полонені зникли у морських глибинах, а пінисті хвилі стерли їхню кров, Клеа звернулася до своїх солдатів.

— Острів Фулкор ніколи більше не повинен відчути отруйний дотик ішаранців. Цей острів наш.

8

Коли судерранські дозорці побачили, як до обнесеного мурами міста Баннрія наближаються піщані Люті верхи на своїх рептиліях, король Адан наказав відчинити браму. Він надто добре пам’ятав, як брат королеви By забив свого ауґа на смерть лише тому, що не схотів чекати, поки відчинять ворота.

Гейл Орр підійшов до короля і насупився, коли брама розчахнулася.

— Ти збираєшся впустити їх, Старфолле? Отак просто? Ти ж знаєш, що ми не можемо їм довіряти.

— Твоя правда, проте ми не хочемо оголошувати війну, принаймні поки що, — відказав Адан тихим голосом, коли вершники піщаних Лютих наблизилися. — Ми вчинимо розумніше. Нехай думають, що ми всі добрі друзі.

Королева By під’їхала до воріт, високо сидячи в шкіряному сідлі. Поруч з нею їхали її довготелесий замкнений брат Кво та сухорлявий маг Аксус. By подивилася на короля й сказала, хмикнувши:

— Адане Старфолле, навіщо вам взагалі ці стіни? Ви ж знаєте, що я могла б перетворити їх на порох, якби справді хотіла бачити вас.

Адан, що виглядав достоту як король у своєму парадному вбранні, твердо зустрів її погляд.

— У світі є й інші вороги та небезпеки, — відказав він. — Ці стіни стоять уже майже дві тисячі років. Ви казали, що ми повинні навчитися боротися й захищати себе.

Вона на якусь мить замислилася, а потім кивнула.

— Дійсно, від слабкої армії мені мало користі. — By жестом вказала на місто. — Ми підемо до вашого палацу! З часу нашого полювання на дракона минув не один тиждень, і ми повинні почати озброювати ваш народ, щоб воювати проти крижаних Лютих. Я збираюся зробити цей союз міцним. Ми союзники.

Хоча гірке роздратування підступило до горла Адана, він зберіг спокійний вираз обличчя.

— Звичайно. Слідуйте за мною. — Він знав, що Пенда вже взялася за справи, підганяючи слуг, щоб організувати прийом, який би не образив примхливу королеву.

Знаючи, що By ні за що не залишить свій почет за стінами, Адан і Гейл сіли верхи і поїхали у супроводі вартових Стяга. Вони провели гостей по звивистих вулицях старого міста. Зацікавлені мешканці визирали з вікон, спостерігали з відкритих дверей або стояли під барвистими наметами.

За межами замку Баннрії під керівництвом королеви Пенди встановили великий намет, як це зазвичай робили утауки, та поставили дерев’яний стіл, заставивши його різноманітними стравами. Неподалік лежала, повалена на землю, древня обвітрена статуя чоловіка-Лютого, колись давно привезена з руїн.

Коли гості із супроводом прибули, Пенда, посміхаючись, уже чекала біля старої статуї. Вона обрала це місце навмисно, щоб у такий спосіб нагадати By про її занепалу расу. Пенда прекрасно виглядала у вишуканій сукні, яка поєднувала повсякденну практичність утауків і більш строге вбрання Судерри, що дозволяло приховати її кругленький живіт. Гейл Орр зійшов з коня і, мов намагаючись захистити дочку, став поруч з нею, хоча вона цілком могла захиститися й сама.

Два її ска сиділи на одній жердині перед жовтим наметом. Побачивши Лютих, вони почали клацати дзьобами й шипіти. Гом, зброєносець Адана, спробував заспокоїти птахів-рептилій, однак перелякано відскочив, коли вони кинулися на нього.

By підійшла ближче, щоб оглянути повалену статую Лютого, і її губи скривилися в посмішці.

— У моєму палаці в пустелі є історичні записи, але цей нікчемний чоловік не заслужив ані рядка в них. — Вона відкинула своє довге волосся, від чого маленькі металеві прикраси дзенькнули. — Я рада, що ви знайшли Йому якесь застосування.

Не звертаючи уваги на напої, цукати та нарізане м’ясо на столі, королева By підійшла до Пенди.

— Я відчуваю, яку тобі зростає життя. — Вона зухвало простягнула руку, щоб торкнутися опуклого живота Пенди.

Вартові Стяга підняли списи та поклали руки на руків’я мечів. Воїни-Люті, що супроводжували By, помітили ці рухи, проте вони були цілковито впевнені, що жодна людина не може становити для них загрози, Здавався, їх розважала захисна постава вартових.

Коли королева піщаних Лютих торкнулася живота Пенди, вираз обличчя вагітної раптом змінився. На ньому відбилися біль і страх, наче їй у живіт встромили ніж і прокрутили його. Вона відсахнулася і заговорила холодним, владним тоном.

— Будь ласка, не торкайтеся мене.

Адан став між ними.

— Хтось може розцінити це як загрозу для моєї дружини. — В його голосі звучала стримана лють, потім він твердо наказав. — Відійдіть.

By стенула плечима.