— Віддайте мені мої гроші.
Варо Борха, здавалося, не почув слова Корсо.
— Ви ніколи не цікавилися такими речами? — запитав він, подивившись на Корсо чорними кругами своїх очей. — Не мали, наприклад, наміру дослідити значення ланцюжка диявол-змій-дракон, який із підозрілою наполегливістю зустрічається в усіх текстах, які від античності торкаються цієї теми?..
Він узяв скляну посудину, яка стояла біля круга, склянку з ручками у вигляді переплетених змій і підніс її до губів, аби зробити кілька ковтків. Рідина була темною, помітив Корсо. Майже чорна, кольору дуже міцного чаю.
— Serpens autdraco quicaudam devoravit.[107] — Bapo Борxa усміхнувся в порожнечу, витерши рота тильним боком долоні; чорний слід залишився на пальцях і лівій щоці… — Вони оберігали скарби: дерево мудрості в Раю, яблука Гесперид, Золоте Руно. — Він говорив якось неуважно, ніби описував сон, який іще тривав. — Це змії або дракони, яких стародавні єгиптяни зображували у вигляді круга, вони ковтають свій хвіст, аби показати, що самодостатні і походять з одного джерела… Охоронці, що не бояться заснути, горді й мудрі; неприступні дракони, які вбивають недостойних і дозволяють спокусити себе лише тим, хто воював за правилами. Охоронці втрачених слів: магічної формули, яка відкриває очі й ставить на один рівень з Богом.
Корсо виставив уперед щелепу. Він стояв, спокійний і нерухомий у своєму плащі, у світлі свічок, яке танцювало в примружених очах, його неголені щоки здавалися глибокими проваллями. Він тримав руки в кишенях, одна з них торкалася пачки з однією сигаретою, інша стискала складаний ніж, який лежав поруч із пляшкою з джином.
— Я сказав вам: віддайте мені мої гроші. Я хочу звідси піти.
У його голосі пролунала погроза, але годі було зрозуміти, чи Варо Борха її почув. Корсо побачив, як він потроху отямлюється всупереч собі.
— Гроші? — Він знову подивився на нього з презирством. — Про що ви мені говорите, Корсо? Ви хіба не розумієте, що зараз відбудеться?.. Ви маєте перед своїми очима таємницю, яку тисячі людей намагалися відгадати протягом століть… Чи знаєте ви, скількох спалили, закатували, четвертували за спробу наблизитися до того, що ви зараз бачите?.. Звичайно, супроводжувати мене ви не зможете. Ви обмежитеся тим, що спокійно спостерігатимете. Але навіть наймерзенніший із найманих убивць радіє, коли його хазяїн здобуває тріумф.
— Заплатіть мені й котіться до диявола.
Варо Борха не подарував йому жодного погляду. Він ходив навколо свого круга й доторкався до різних об'єктів, що лежали біля номерів.
— Дуже зручно послати мене до диявола. Цілком у вашому стилі брудно пожартувати. Я відповів би вам усмішкою, якби не був такий заклопотаний. Хоч ви невіглас, а тому припустилися неточності. Це диявол прийде до мене, — він замовк, повернувши голову вбік, ніби дослухався до чиєїсь далекої ходи. — І я чую, як він іде.
Він говорив крізь зуби, перемішуючи свої коментарі з дивними горловими звуками; зі словами, якими іноді він, здавалося, звертався до Корсо, а іноді до третьої таємничої присутності, що перебувала біля них, в якомусь темному закутні кімнати.
— Ти пройдеш крізь вісім дверей, які ведуть до дракона… Зрозуміли? Вісім дверей належать звіру, який охороняє слово, номер дев'ятий, що зберігає кінцеву таємницю… Дракон спить із розплющеними очима, і він є Дзеркалом Пізнання. Вісім гравюр і ще одна. Або одна гравюра й ще вісім. Що збігається, й не випадково, з числом, яким святий Іоанн Богослов позначив Звіра: 666.
666
6+6+6=18
1 — 8
1+8 = 9
Потім він випростався з тріумфом. На мить свічки освітили йому очі. Зіниці в нього були дуже розширені: безперечно, це була дія чорної рідини — якогось сильного наркотика. Чорний колір затемняв йому всю райдужну оболонку, затуливши її природний колір, рогівка віддзеркалювала червонясте світло, що панувало в кімнаті.
— Дев'ять гравюр або дев'ять дверей, — знову його обличчя накрила тінь, наче маска, — які не може відчинити хто завгодно… Кожні двері мають два ключі, кожна гравюра позначає номер, магічний елемент і слово-ключ, якщо на все це подивитись у світлі резону, Каббали, окультного мистецтва, справжньої філософії. Латина та її поєднання з грецькою та гебрейською мовами. — Він показав Корсо аркуш паперу, заповнений знаками й дивними відповідностями. — Погляньте, якщо бажаєте. Ви ніколи б цього не зрозуміли:
Краплі поту виступили в нього на чолі й навколо рота, так ніби полум'я свічок горіло також усередині його тіла. Він знову став кружляти навколо свого круга, повільно й зосереджено. Раз або двічі зупинявся, нахиляючись, щоб поправити якусь річ: ніж із іржавим лезом, срібний браслет у формі дракона.
— Ти розташуєш елементи на шкірі змії… — продекламував він, не дивлячись на Корсо. Він окреслив круг своїм пальцем, не доторкаючись до нього. — Дев'ять елементів розташовуються навколо нього в напрямку світла зі сходу: справа ліворуч.
Корсо ступив крок до нього.
— Я вам повторюю. Віддайте мені мої гроші.
Варо Борха ніяк не відреагував. Він повернувся до Корсо спиною, показавши на квадрат, уписаний у круг.