По над трассой дымка пара, как стекло.
Жар садится на дороги полотно.
Август зрелостью спустился на баштан.
Ветры бреют растерявшийся платан.
Листья гибнут, изумрудов гаснет блеск.
Для растений пропитанья мощный всплеск.
Нет ни аистов уже, ни аистят.
Крыши мокнут. В ветках яблоки горят.
Отложил художник кисти и вздохнул,
Чёрной рамкой мир цветущий обвернул.
Зріють фініки на пальмах вздовж доріг.
Бджоли в вулики сідають на поріг,
Де ретельно свій виконують танок,
Танець – розповідь про кожен колосок,
Кожну квітку, що приховує свій дар,
Золотий пилок, з солодощів нектар.
Листя падають, оголюють гілки,
Що застигли мов парканові кілки,
Кроки стишують, шепочуть з вітерцем,
Обвивають окоренки комірцем.
Поза морем стан сезонів невпопад.
Серпень котиться луною в листопад.
Дружино-ожино,
Так щиро так близько,
Дружино-ожино,
Що стелишся низько,
Застигла немов драпаки на порозі.
Тебе не покину, не в змозі, не в змозі.
Так чому плазуєш до неї фільварком?
Чекаєш її у руїнах за парком?