Застосування практики Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві: Науково-методичний посібник для суддів.: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04 — ЄСПЛ визнав, що поведінка державних органів була свавільною та становила собою зловживання, наслідком чого було позбавлення підприємства-заявника його майна у порушення усіх гарантій статті 1 Першого протоколу.

Загальні вимоги щодо виправданості втручання у права, гарантовані статтями 8-11 Конвенції

Звернути увагу на:

• структуру статей 8-11 Конвенції;

• виправданість втручання у права, гарантовані Конвенцією — за сукупності трьох умов:

Отже, втручання у права, гарантовані статтями 8-11 Конвенції є виправданим, якщо воно:

1) передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 р., заява № 18139/91, п. 37:

Втручання «згідно із законом»

Відповідно до практики ЄСПЛ, до «якості» закону висуваються такі вимоги:

— доступність;

— передбачуваність;

— достатньо чітко встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих органам влади, та спосіб їх здійснення.

Якщо ЄСПЛ дійде висновку, що національне законодавство не відповідало вимогам якості закону, тобто що втручання не було «встановлене законом», він констатує порушення, не вдаючись до аналізу інших критеріїв, таких як відповідність втручання легітимній меті чи його необхідність, як це було, наприклад, у справі «Вєренцов проти України» (Vyerentsov v. Ukraine) від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11:

Щодо вимоги якості закону видається доречним навести також приклад з рішення у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07) від 16 травня 2013 року, у якій заявниця стверджувала про порушення її прав, гарантованих статтею 8 Конвенції, з огляду на відмову відділом РАЦС заяви заявниці стосовно зміни її по батькові, посилаючись на затверджені Міністерством юстиції України Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, згідно з якими по батькові фізичної особи може бути змінено тільки у разі зміни її батьком свого власного імені.

2) Обмеження повинне переслідувати законну мету, зазначену у другому пункті відповідної статті Конвенції:

Легітимна мета

3) Обмеження повинне бути «необхідним у демократичному суспільстві»:

«Необхідність у демократичному суспільстві». Застосування принципу пропорційності

У більшості справ головним є питання, чи було втручання у свободу вираження поглядів заявника «необхідним у демократичному суспільстві».

При визначенні питання «необхідності в демократичному суспільстві» держави користуються свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до свободи вираження поглядів, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти. Будь-яке непропорційне втручання не буде вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

Наприклад, у рішенні у справі «Фрессоз та Руар проти Франції» ЄСПЛ виклав свої міркування таким чином:

У справі «Гримковська проти України» (Grimkovskaya v. Ukraine, заява № 38182/03), рішення від 21 липня 2011 року, ЄСПЛ зробив такий висновок:

Вартою уваги є аргументація ЄСПЛ, зокрема, щодо застосування принципу пропорційності, у справі «Йорданова та інші проти Болгарії» (Yordanova and Others v. Bulgaria, заява № 25446/06) від 24 квітня 2012 року (заплановане виселення ромів із встановленого поселення без будь-яких пропозицій щодо забезпечення новим житлом становило б порушення статті 8 Конвенції).

Право на повагу до приватного та сімейного життя та житла (стаття 8 Конвенції)

Особливості та сфера застосування статті 8 Конвенції

Звернути увагу на:

• поняття «поваги» до приватного та сімейного життя, в розумінні ЄСПЛ;

• сферу дії статті 8 Конвенції, обсяг прав, гарантованих нею;

• взаємозв'язок прав, гарантованих статтею 8 Конвенції, і «класичної» класифікації справ, що можуть розглядатися в судах адміністративної юрисдикції (житлові спори, у сфері містобудування, охорони довкілля тощо);