— Ти тільки уяви собі: такі коні, та запряжені в наш фургон, а тоді поглянь збоку на все разом. Ну що — смакує?
— Але ж, Біллі, — ти зовсім не тренувався, — несподівано для себе вирвалося в неї.
— Пусте! — приснув він. — А хіба весь цей рік не був для мене тренуванням? Ноги в мене як залізні. Вони триматимуть мене, доки буде сила в кулаках, а сили мені не забракне. До того ж матч триватиме недовго. Він наскакує навально, а таких я швидко ухоркую. Я їх живцем ковтаю. Якби супротивник стриманий, витривалий — тоді б уже не те. А цього Сандо створено мені на убій. Я оброблю його, може, навіть за третім-четвертим раундом. Кажу тобі — це певне діло, — бігме, Сексон, мені навіть соромно брати гроші.
— Але мені страшно й подумати, що тобі можуть потовкти все тіло, — нерішуче заперечувала вона. — Якби я тебе менше кохала — то була б інша річ. А ну ж він тебе покалічить?
Біллі презирливо засміявся, гордий своєю молодістю й силою.
— Ти й не помітиш, що я виступав, хіба що Гезл та Геті нагадають. Та й те, що мені, Сексон, треба час від часу прикласти кулаки до чиєїсь мармизи. Ти ж знаєш, я можу цілі місяці ходити смирний та ніжний, мов ягня, а тоді враз так засверблять кулаки, що хоч кого зацідиш. Таж розумніше заспокоїти їх на шкурі Сандо і заробити за це триста доларів, аніж почубитися із якимось селюком, а тоді ще заплатити штраф у суді. Ну, глянь-бо ще раз на Гезл та Геті. Так наче й створені для ферми, і плідники з них добрі будуть, коли ми доберемось до місячної долини. І за плугом вони здужають.
Увечері перед матчем Сексон попрощалася з Біллі у чверть на дев’яту. А у чверть на десяту, пораючись коло гарячої води, льоду й усього, що могло б знадобитись, вона почула, як нараз хряснула хвіртка і пролунали швидкі Біллині кроки. На його виступ Сексон погодилася наперекір собі, і кожна хвилина чекання була їй невимовно тяжка. Відчиняючи зараз двері, вона була готова до найгіршого. Але на порозі стояв такий самісінький Біллі, з яким вона за годину перед тим прощалася.
— Матч не відбувся? — скрикнула вона, не змігши приховати розчарування, — так що Біллі аж засміявся.
— Коли я виходив, вони галасували: «Шахрайство!», «Шахрайство!», — і вимагали назад свої гроші.
— Ну що ж, зате я маю тебе цілого й здорового, — всміхнулася вона, ведучи його під руку до кімнати й нишком зітхаючи за втраченими Гезл та Геті.
— Дорогою я зайшов купити тобі те, що ти колись дуже хотіла, — немов між іншим сказав Біллі. — Заплющуй очі й давай руку, тоді побачиш мою штуку… — проспівав він.
Щось дуже важке й холодне лягло на долоню Сексон. Вона розплющила очі: в її руці лежав стовпчик з п’ятнадцяти золотих монет по двадцять доларів.
— Я ж тобі казав, — це все одно, що п’яного пограбувати, — усміхнено пояснив Біллі, рятуючись від зливи стусанів, ударів та ляпанців. — Ніякої боротьби й не було. Знаєш, скільки все тривало? Двадцять сім секунд, — менш як півхвилини. А скільки ударів? Один. І зробив його я. Ось так, зараз побачиш. Сміхи, та й годі!
Біллі став посеред кімнати, трохи подався тулубом наперед, нахилив підборіддя, щоб прикрити плече, кулаки стиснув, а лікті відставив, обороняючи лівий бік і живіт.
— Оце тобі перший раунд, — почав він. — Ударив гонг, і ми вже потисли один одному руки. Звичайно, ми ж бачилися вперше в житті, тим-то сподівалися довго боротись — ми не поспішаємо і міряємо один одного оком, — знаєш, пристроюємось. І так минає сімнадцять секунд. Жодного удару. Нічого. І нараз — шведові капець. Розказувати не так швидко, але сталося воно в один мент, в одну десяту секунди. Такого я й сам не чекав. Ми стоїмо дуже близько. Його ліва рукавиця менше за фута від моїх щелепів, моя так само близько до його щелепів. Він маневрує правою, а я знаю, що це тільки маневр, і маневрую й собі. Потім відсовується на якийсь дюйм, і я бачу, що є нагода. Моя ліва менше за фута від нього, і я її не відводжу і кружляю, кружляю над його правицею й викручуюсь так, щоб ударити його з усією силою плеча. І тоді бац! Збоку по підборідді, — він гак і гепнувся. Я відступив у свій куток, і як перед богом, Сексон, навіть пирснув собі під носа — занадто вже легко дісталося. Суддя стоїть над ним і рахує. А він хоча б ворухнувся! Публіка не знає, що воно таке, й сидить приголомшена. Секунданти несуть його в його куток і садовлять на стільця, а він як неживий. Аж за п’ять хвилин розплющує він очі, але нічого не бачить. Очі мов шкляні. Ще за п’ять хвилин підводиться-таки, але встояти не може, — ноги наче ватяні. Секунданти беруть його попід руки, витягають з-під канатів і ведуть до вбиральні. Коли це юрба як зчинить галас, як почне вимагати назад гроші! Двадцять сім секунд, один удар — і здобуто пару добрих конячок для найкращої з жінок, що їх будь-коли мав за своє довге життя Біллі Робертс.
Все давнішнє захоплення Сексон фізичною силою чоловіка ожило й подесятерило. О, він справжній герой, гідний своїх предків у крилатих шоломах, що вистрибували зі своїх криводзьобих човнів на закривавлені піски Англії. Вранці Біллі прокинувся, відчуваючи дотик її уст у себе на лівій руці.
— Гей, що ти тут робиш? — скрикнув він.
— Вітаю Гезл і Геті з добрим ранком, — відповіла вона. — А зараз поцілую й тебе задля доброго ранку… Покажи мені, куди ти його бахнув?
Біллі торкнувся їй до підборіддя. Схопившись обіруч за чоловіків кулак, Сексон відвела його вбік, а потім з силою потягла на себе, наче вдаряючи. Біллі спинив її.
— Тобі що — закортіло розчавити собі щелепи? Я тобі сам покажу. Досить буде й меншої відстані.
І відставивши руку на чверть дюйма, Біллі злегка вдарив Сексон по щелепах. У мозкові в неї спалахнуло біле полум’я, тіло їй ослабло й заніміло, безвільне, а перед очима пішли зелені кола й плями. За мить вона опам’яталася, тільки очі скам’яніли з жаху: вона зрозуміла.
— А ти вдарив його з відстані фута? — приголомшено прошепотіла вона.
— Та ще ж і плечима наліг, — засміявся Біллі. — О, та то пусте! Стривай, — ось я тобі щось інше покажу.
Він розшукав її сонячне сплетіння і злегка вдарив по ньому середнім пальцем. Цим разом вона скам’яніла від ніг до голови, дихання їй урвалося, але свідомість і думка не пригасли. За мить це відчуття зникло.
— Сонячне сплетіння, — пояснив Біллі. — Тож уявляєш, що діється з людиною, коли їй завдають удару в це місце знизу. Таким ударом Боб Фіцсімонс * здобув собі першість світу.
Сексон здригалася, але дозволила Біллі продемонструвати на ній усі вразливі місця людського тіла. Він натиснув пучкою пальця на середину її ліктевої кістки і Сексон заніміла зі смертельного болю. Потім надушив їй з боків шию великими пальцями, і вона трохи не зомліла.
— Ось це один з японських мертвих стисків, — пояснив він, ілюструючи свої слова відповідними рухами. — Цим прийомом Гоч переміг Гакеншмідта. Мене навчив його Фермер Берне… А оце напівнельсон. А це допомагає, коли ти, скажімо, бешкетуєш на танцях, а я розпорядник і мушу тебе попросити на виступці.
Він схопив її однією рукою за зап’ясток, другу підсунув під лікоть, обвив їй передпліччя і замкнув руку на власному зап’ястку. Тільки він натиснув, як Сексон здалося, що рука її ось-ось зламається.
— Це зветься «ходи-но сюди»… А оце — «тверда рука». Хлоп’я може здолати цим здорового чоловіка. А якщо ти вскочила в тарапату, і супротивник схопив тебе зубами за носа, — а тобі, звісно, шкода втратити носа, то ти маєш зробити ось так, тільки миттю.
Сексон мимоволі заплющила очі, коли Біллі натиснув на них своїми великими пальцями. Вона вже відчула тяжкий нестерпучий біль.