– Дорогий друже з далекої України, приймаємо тебе з відкритими обіймами до нашої громади. Шануємо тебе за те, що маєш не лише влучне око, а й шляхетне серце. Ти не хотів нищити дитячої забавки, значить – вмітимеш пошанувати і чиєсь життя, а це найбільша чеснота кожного лицаря.
– Слава! Слава бравому козакові з України! – гукнули індіанці, ковбої, матроси, летуни та інші славні вояки і, взявши козачка до гурту, пішли колесом довкола ялинки, співаючи знану в усьому світі українську колядку:
«Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...»
А малий Василько спав коло ялинки, усміхаючись крізь сон. Може, йому снилась Різдвяна казка?..
__________________