Кім Джійон, 1982 року народження: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Кім Джійон подумки їй заперечила: «О ні, мамо, я думаю, що ви помиляєтеся. Дехьон таки вміє більше за мене, адже він стільки часу прожив окремо від батьків, і він обіцяв, що після весілля візьме обов’язки по дому на себе». Ні вона, ні Дехьон нічого не сказали — вони лиш усміхались, киваючи головами.

Додавши до гарантійного депозиту, на який Джон Дехьон знімав свою холостяцьку студію, гроші, які молодятам вдалося заробити за цей час, і доклавши ще невелику суму, яку довелося взяти у позику в банку, парі вдалося взяти в чонсе — безоплатну оренду[28] — квартиру площею 80 м2, облаштувати її і навіть оплатити весільну церемонію та медовий місяць. По суті, завдяки гарантійному депозиту Дехьона і розумному підходу до грошей, який був у пари, їм вдалося одружитися, не просячи допомоги у батьків. І Дехьон, і Джійон почали працювати приблизно в один і той самий час, але хоча Джійон жила з батьками і їй не потрібно було платити за житло і продукти, Дехьону вдалося відкласти набагато більше грошей. Пояснення цьому було досить просте — зарплата Джон Дехьона була значно вищою за зарплату Кім Джійон. З одного боку, вона цього очікувала, адже компанія чоловіка була значно більшою, та й рівень зарплат у сфері маркетингу, у якій працювала Джійон, не вважався високим, але дізнавшись, наскільки великою є різниця, вона була дещо деморалізована.

Подружнє життя виявилось досить таки непоганим. Хоч вони часто працювали допізна і у вихідні, через що бували такі дні, коли їм не вдавалося ні разу поїсти удвох, Джійон та Дехьон завжди знаходили час на те, щоб піти разом на нічні сеанси в кіно чи замовити доставку їжі вночі. На вихідних, у ті дні, коли нікому з них не потрібно було виходити на роботу, вони спали до обіду, а тоді прокидалися і, снідаючи тостами, які готував Дехьон, дивилися по телевізору передачі про кіно. У такі моменти їм здавалося, що вони й досі просто зустрічаються і лише грають у подружжя.

Через місяць після їхньої весільної церемонії, у середу, Кім Джійон пізно поверталася з роботи. Вона ледве встигла на останній поїзд метро і коли повернулася додому побачила, що Джон Дехьон, який в той день незвично рано звільнився, сидів і чекав її, встигнувши до її приходу повечеряти рамьоном, помити посуд, поприбирати у холодильнику, дивлячись серіали, скласти випраний одяг. На обідньому столі лежав листок паперу — це виявилась заявка на офіційну реєстрацію шлюбу[29]. Джон Дехьон роздрукував її на роботі і попросив двох колег підписатися як свідків. Кім Джійон глянула на заявку і розсміялася:

— Нащо такий поспіх? Ми вже відіграли весілля і живемо разом, а що зміниться від того, як ми подамо заяву на реєстрацію шлюбу? — спитала вона, хоча насправді була зворушена тим, що Дехьон так поспішає з офіційною реєстрацією.

— Зміниться наше ставлення до нашого шлюбу.

Бульбашку радості, яка заповнювала її серце зсередини, ніби проткнули голкою цією відповіддю. Повітря з бульбашки почало повільно виходити, і радості ніби й не було. Вона не погоджувалася з Дехьоном і була твердо переконана, що ніякі церемонії чи заяви не можуть змінити їхні почуття одне до одного. Джійон не могла вирішити, хто з них має рацію і показує більшу відданість їхнім стосункам — Дехьон, який демонструє всю серйозність своїх намірів, прагнучи якомога швидше узаконити їхній шлюб, чи вона, яка вважала, що реєстрація шлюбу ніяким чином не вплине на їхні стосунки. Хоча Дехьон вчинив як відповідальний чоловік, цей вчинок дещо засмутив Кім Джійон.

Вони сіли удвох перед ноутбуком і почали заповнювати заяву. Джон Дехьон раз за разом заглядав у комп’ютер, щоб звірити, чи він правильно записує ієрогліфами місце походження його сімейного прізвища. Кім Джійон теж надовго застрягла на цьому пункті — здавалося, вона вперше в житті записує ці дані. Решту пунктів вони заповнили досить швидко. Джон Дехьон підготувався і дізнався у своїх і батьків Джійон їхні номери запису у реєстрі громадян, тому цей пункт теж не спричиняв проблем. Аж тут вони дійшли до питання під номером 5: «Чи ви згодні на те, що вашій дитині при народженні буде присвоєно сімейне прізвище матері?»:

— Що ти думаєш щодо цього?

— Щодо чого?

— А ось, п’ятий пункт.

Джон Дехьон вголос прочитав запитання, подивився на Джійон і спокійним голосом відповів:

— Я думаю, що прізвище «Джон» — чудове прізвище для нашої дитини.

У кінці 1990-х років у країні почалися гарячі обговорення на тему традиційного сімейного устрою та системи реєстрації новонароджених дітей, при якій немовлята повинні бути зареєстровані під прізвищем однієї людини — рідного батька, і змінювати прізвище заборонялося. З’явилися цілі організації, які боролися за скасування цієї системи, а деякі люди почали використовувати подвійне прізвище, поєднуючи прізвище матері та батька. Серед аргументів, які висували поборники оновлення системи, були історії знаменитостей, які розповідали, як у дитинстві з них знущалися через те, що їхнє прізвище відрізнялося від прізвища вітчима, адже вони були змушені жити під прізвищем біологічного батька. У той час стали особливо популярними серіали, де головними героями були одинокі матері, які протягом багатьох років у поті чола працювали, самостійно виховували своїх дітей, переборювали всі біди, і в момент як тільки у них все налагоджується, приходить антагоніст — біологічний батько — який відбирає у матері дитину, хоча до того не мав жодного інтересу до неї, а не віддати дитину рідному батькові заборонялося законом. Саме завдяки цим драмам у голові Джійон закарбувалася думка, що традиційна система реєстрації новонародженого виключно за прізвищем батька — це погано. Противників змін теж було чимало — вони, навпаки, вважали, що без збереження цих традицій, члени сімей будуть віддалятися одне від одного, відчужуватися, і, врешті-решт, усе суспільство скотиться у розвитку до періоду первісного стада.

Боротьба проти цієї системи увінчалася успіхом — після розгляду Конституційним судом у лютому 2005 року закон про реєстрацію немовлят виключно за прізвищем батька було визнано таким, що є несумісним з прийнятим до того законом про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, і його було відмінено у січні 2008 року, а відповідні зміни були внесені у Цивільний кодекс[30]. На сьогоднішній день в Кореї вже не існує такого поняття, як «сімейний реєстр» на офіційному рівні, і люди живуть у світі нової системи індивідуальної ідентифікації, у рамках якої записувати дитину за прізвищем біологічного батька не є обов’язковим. Батьки отримали змогу вибрати для дитини прізвище матері, але цим шансом користаються небагато пар — у 2008 році, коли було відмінено стару систему, зареєстрували 65 випадків присвоєння прізвища матері, а у наступні роки ця кількість не перевищувала 200 випадків[31].

— Зараз більшість пар усе-таки обирають прізвище батька. Якщо записати дитину на маму, то люди думатимуть, що щось не так чи що сім’я неповна. А нам доведеться постійно щось комусь пояснювати, — вголос розмірковувала Кім Джійон, а Джон Дехьон лиш ствердно кивнув.

Та все ж, ставлячи галочку навпроти варіанта «Ні, не згодні», Джійон відчула внутрішню порожнечу. Світ навколо так змінився, але закони та звичаї у цьому світі не змінилися. А якщо закони та звичаї все ті самі — чи змінився-таки цей світ? Джійон далі думала над словами Дехьона: офіційна реєстрація їхнього шлюбу змінить їхні почуття одне до одного. То все ж, це закон змінює людські почуття та цінності, чи навпаки — людські почуття та цінності визначають закони?

Їхні батьки нетерпляче очікували на «добру новину». Їм не переставали снитися «віщі сни» — хай що б там було, у цих снах, для батьків вони означали одне: скоро у них з’явиться онук або внучка. Батьки із самого рання кидалися телефонувати Джійон, щоб спитати, як вона себе почуває. Після декількох місяців таких вранішніх перевірок, вони почали переживати і підозрювати, що у Джійон не все добре із жіночим здоров’ям.

На перший після весілля день народження свекра Джійон усі, разом з ріднею Дехьона, яка проживає поблизу Пусана, зібралися на святковий обід, щоб привітати батька Дехьона, і заодно познайомитися з невісткою. Протягом всієї зустрічі — поки накривали стіл, поки святкували і навіть коли прибирали зі столу — усі бесіди зводилися до одного: чи Джійон з Дехьоном не хочуть поділитися з ріднею «добрими новинами». Немає новин? А чому? Що не так? Ви достатньо стараєтеся? Вочевидь, недостатньо, якщо дитинки ще немає. Кім Джійон спробувала закрити тему, пояснивши, що вони з Дехьоном поки не планують дітей, та її уже ніхто не слухав. Ага, значить, невістка і досі не завагітніла, у чому ж може бути проблема? З усіх сторін посипалися припущення: «Вона уже трохи застара...», «Це все тому, що вона занадто худа!», «Та ви лиш попробуйте — у неї холоднющі руки, у невістки явно проблеми з кровообігом!», «Та що тут гадати — гляньте, у неї прищ на підборідді, у її віці це може свідчити лиш про одне — проблеми з жіночим здоров’ям», — які б причини не називалися, усі вони передбачали, що проблема полягає саме у Джійон.

Одна з тітоньок Дехьона дорікнула його матері:

— А ти що сидиш і нічого не робиш? Купила би своїй невістці збір цілющих трав для зачаття! Джійон, певне, засмучена через твою бездіяльність.

Кім Джійон подумки заперечила — о ні, тільки цього їй ще бракувало. Її цілковито влаштовувало те, що свекруха зайвий раз не лізла у їхні справи. Навпаки, усі ці розмови про те, що потрібно зробити, щоб вона швидше завагітніла, здавалися їй тортурами. Їй нестерпно хотілося відрізати присутнім: «Знаєте що, я абсолютно здорова, мені не потрібні ніякі ліки і трави, я не збираюсь підлаштовуватися під ваш сімейний план з народжуваності, і взагалі, це стосується лише мене й мого чоловіка, і обговорювати наші плани на дітей з родичами, яких я бачу вперше в житті, у мене немає ні найменшого бажання». Але, як завжди, слова залишилися несказані, натомість Джійон скромно відповіла:

— Ні-ні, що ви, все в порядку.

Усю дорогу до Сеула Кім Джійон і Джон Дехьон сварилися. Джійон ображалася, що чоловік і слова не сказав, щоб зупинити потік безпідставних умовиводів і незадовільних оцінок її фізичного здоров’я з боку його родичів. Дехьон виправдовувався тим, що спроба заперечити старшим могла ще більше їх розпалити, але Джійон таке пояснення не вдовольнило — вона не могла зрозуміти свого чоловіка. Дехьон врешті сказав, що Джійон занадто гостро реагує на дрібниці, що ще більше образило її.

Решту шляху вони проїхали мовчки, не зупиняючись. Лише коли вони нарешті доїхали і припаркували машину на підземній парковці їхнього житлового комплексу, Дехьон порушив багатогодинну мовчанку:

— Я постійно думав над твоїми словами. Так, я повинен був захистити тебе перед моїми родичами. Ти нічого не можеш їм сказати, а я міг би. Давай домовимося, що відтепер будемо в таких ситуаціях захищати одне одного: я тебе — перед своїми родичами, а ти мене — перед твоїми. А за сьогодні я вибачусь. Вибач мене, Джійон.

Після цих слів Джійон уже не могла сердитися на чоловіка. Вона раптом і себе відчула винуватою, хоча й не було за що.

— І я тут ще подумав... є лише один спосіб змусити моїх батьків перестати діставати нас з дитиною.

— Який?

— Народити дитину. Ми ж усе одно збираємося зробити це рано чи пізно, чому б не вбити двох зайців одним пострілом — позбутися постійних нотацій батьків і народити хоча б одну дитину, поки ми ще молоді.

[28] Система оренди чонсе — оренда квартири, при якій орендарі дають власникам квартири значний гарантійний депозит, який може сягати до 70% від вартості квартири, і який повертається у повному розмірі, коли орендарі виїжджають з квартири. При цьому орендної плати немає. Вигода для власників полягає в тому, що вони тимчасово вкладають ці гроші у фінансові інструменти, які приносять їм дохід — депозит, цінні папери, інвестиції в бізнес та інше (прим. перекладача).

[29] Під час весільної церемонії офіційна реєстрація шлюбу не відбувається. Для цього наречені у будь-який зручний для них час повинні звернутися у районний адміністративний центр і подати заяву (прим. перекладача).

[30] «Відміна системи верховенства батька в сім’ї: ще один бар’єр подолано на шляху до гендерної рівності», звіт про прийняті урядом Республіки Корея закони за 2008 рік.

[31] «Вибір батьками мого прізвища — це ознака гендерної рівності?», газета «The Women’s News», 5 березня 2015 року.