Звільніть золоте лоша. Ковзанка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

ТАНЯ: Зачекає. Ну так, зараз...

ПАРУБОК: Можливо, вона голодна?

ТАНЯ: Ні. Це я голодна. А дитина... просто маленька... (Таня розстібає йому ширінку штанів і засовує туди руку.) Йой, який маленький. (Відсахується вбік, дивиться на нього з очевидним докором, ніяк не може повірити.) Коо-отику?..

ПАРУБОК (винувато): Ну... Ми ж не самі... Я ж на роботі...

ТАНЯ: Тобі тут не місце. (Стає на коліна і прикладає рота до розстібнутої ширінки.) Ти — льотчик. А здавати в прокат ковзани — деградація. Добре, що ніхто з наших знайомих не бачить...

ПАРУБОК: Таню, не треба. А якщо хтось побачить?.. Знов... вилечу... з робоо-оти... O!..

ТАНЯ (говорить невиразно, бо в роті перешкода): І чудово! І прямо в літак! І просто в синє небо. Ти мій льотчик... Літунчику мій...

У віконці з’являється голівка дівчинки. Вона айкає й одразу зникає. Незабаром з’являються дві голівки... Хихикають.

ПАРУБОК (відштовхує Таню від себе і защіпає поспіхом ширінку): Таню!.. Таню, іди додому!

ТАНЯ (похмуро): У тебе навіть не стоїть.

ПАРУБОК (не на жарт розлючений): Іди, я сказав! Мерщій!

ТАНЯ: Котику, з тобою так уперше.

ПАРУБОК: Іди... до дідька!(Поправляє штани.) Ну, йди вже, поїж!.. Забирайся звідси!

ТАНЯ (ображено надуває губи, здається, що зараз заплаче): Ти мене не хочеш! Ти мене не кохаєш!

ПАРУБОК: Хочу. Кохаю. Тільки не тут!

ТАНЯ: Якщо кохаєш, мусиш і тут!.. А я, дурепа, до солярію сходила... Думала, що засмагну, як Памела, зваблю тебе... тричі за ніч... І більше ти не вештатимешся... Ти де був того разу? Так і не сказав!

ПАРУБОК: O Боже! З друзями пиво пили!

ТАНЯ: З якими друзями? Я подзвоню їм і запитаю. А вони мають дружин?

ПАРУБОК: O Боже! Таню!..

ТАНЯ: Ось чому в тебе не стоїть — він із друзями пиво п’є! Там, де друзі й пиво, завжди знайдуться й дівки. А я сиджу вдома. Що не з’їм — усе вертаю назад. У дитини температура височезна. Мати телефонує щоп’ять хвилин і мозок виймає: «То як, не повернувся ще твій? От побачиш, заарканить його якась барна муза-завсідниця!..». І як я маю почуватися?

ПАРУБОК (ніжно). Таню, не плач. Туш потекла.

ТАНЯ: Ой, де?..(Дивиться у дзеркальце.) Я страшна? Страшна я?

ПАРУБОК: Нестрашна.

ТАНЯ: Але й не красуня?..

ПАРУБОК: Красуня.

ТАНЯ: Памела?

ПАРУБОК: Памела.

ТАНЯ. Ти мені дивись. Дізнаюся, що переспав з іншою, накладу на себе руки.

ПАРУБОК: Не дізнаєшся...

ТАНЯ: Як це? Одразу дізнаюся. Запах видасть і твій пісюн.