— А хто це в повозці з віжками в руках?
— Це Кун Цю, — відповів Цзилу.
— Чи не луський Кун Цю?
— Так, він.
— Цей сам знає, де переправа.
Цзилу звернувся до Цзе Ні. Цзе Ні спитав:
— А ти хто?
— Я Чжун Ю.
— Учень луського Кун Цю?
— Так.
— Уся Піднебесна, ніби бурхливий потоп; із ким зможете домогтись переміни? Ніж іти слідом за тим, хто уникає тієї чи іншої людини, чи не краще піти слідом за тими, хто тікає від світу?
Сказавши це, він продовжував спушувати землю. Цзилу повернувся і розповів усе Конфуцію. Учитель засмучено сказав:
— То з ким мені спілкуватись, як не з цим людським натовпом? людина не може жити з тваринами і птахами. Якби була у Піднебесній Путь, я не добивався би з вами перемін.
Цзилу, супроводжуючи Учителя, від нього відстав і здибав старця, що ніс через плече на палці кошик. Цзилу його спитав:
— Ви бачили Учителя?
Старий відповів:
— Ие томиш рук і ніг,
Не розрізняєш хлібних злаків,
То який твій учитель?
І, встромивши в землю палку, взявся полоти. Цзилу встав перед ним у поклоні зі складеними на грудях руками. Старий залишив Цзилу переночувати, зарізав курку, приготував просо, нагодував його і представив йому двох своїх синів.
Наступного дня Цзилу пішов і розповів про це Учителю.
— Це самітник, — сказав Учитель і послав Цзилу знов з ним зустрітись.
Прийшовши до нього і не заставши його вдома, Цзилу сказав:
— Не має правди той, хто не служить. Якщо не можна відкинути порядок поділу на старшого й молодшого, як можна допустити, щоб були відкинуті обов’язки володаря й слуги? Прагнучи досягти особистої чистоти, завдають шкоди цьому великому зв’язку. Для чеснотливого мужа служба — це виконання свого обов’язку, навіть коли вже відомо, що путь не можна здійснити.
Людьми, якими нехтували, були Старший Рівний, Молодший Рівний, Юйчжун, Іі, Чжу Чжан, Милостивий з Люся і Шао Лянь. Учитель сказав:
— Старший Рівний із Молодшим Рівним були людьми, що не відмовились від своїх прагнень і не зганьбили себе.
Він сказав про Милостивого з люся і Шао ляня:
— Вони відмовились від своїх прагнень і зганьбили себе. їх вирізняли тільки зрозумілість речей і обдуманість учинків, але не більше.
Він озвався також про Юйчжуня та Іі:
— Вони в своїй самотності вільно висловлювались, зберегли себе в чистоті і проявили гнучкість, віддаляючись від світу.