— Ану спробуй, побачимо.
— Кажу — виб’ю, то й виб’ю.
— Руки короткі.
— А от і виб’ю.
— Не виб’єш.
— Виб’ю.
— Ні, не виб’єш.
— Виб’ю!
— Ні!
Запала ніякова мовчанка. Потім Том спитав:
— Тебе як звати?
— А тобі що до того?
— Ось я тобі покажу, що мені до того.
— Чого ж не показуєш?
— Багато говоритимеш, то й покажу.
— І говоритиму, і говоритиму, і говоритиму! Ну, то що?
— Думаєш, ти велика цяця, еге ж? Та якби я захотів, то помолотив би тебе однією рукою, а другу хай би мені прив’язали за спиною.
— То чого ж не помолотиш? Тільки базікаєш.
— А таки помолочу, як не вгамуєшся.
— Ха-ха, бачили ми таких!
— Слухай, чепуруне! Гадаєш, ти велика птиця, еге ж? Ач якого капелюха напнув!
— Не подобається — то збий його з мене. Збий — і побачиш, що тобі буде.
— Брешеш!
— Сам ти брешеш.
— Ти паскудний брехун і боягуз.
— Ану котися ти, знаєш куди...
— Ще раз пошли мене — і я розвалю тобі голову каменюкою.
— Ой-ой-ой, так і розвалиш!
— Кажу тобі, розвалю!
— То чого ж не розвалюєш? Чого тільки кажеш, а нічого не робиш? Боїшся!