До себе в хату входиш через вікно,
Напам’ять знаєш це недобре кіно.
Читаєш ти газети, тихо кричиш,
Тобі не треба ніц, хіба коли спиш.
Холодні сльози свої не витирай
І мову риб ніколи не забувай…
Нікого злого ти сюда не пускай —
В загублений рай!
Ті свої сни нікому не віддавай
І всьо, шо маєш, ти від них заховай…
Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай —
В загублений рай!
І знов хтось брудний залізає на трон,
Слюною з рота плює в твоє вікно…
То параноя тихо косить всіх нас,
А голі стіни в хаті слухають джаз…
А голі стіни в хаті слухають джаз…
А голі стіни в хаті слухають джаз…
А голі стіни в хаті слухають джаз…
А голі стіни в хаті слухають джаз…
Зламані крила
Десь там, глибоко в тобі,
Тіло, сковане льодом,
Просить, а ти не чуєш,
Сонце сама замуруєш над ним.
Десь там по коридорах
Ходиш, втоплена в сором,
Плачеш, ніхто не знає,
Де ти — сон заховає твій біль.
Мала в руках і об землю розбила