А в нас під ногами чужі хробаки,
Тож дайте їм їсти, налийте води.
Одінь окуляри з фіолетовим шклом,
Так легше стіну пробивати чолом.
Давай з тобою займатися любов’ю (светрик)
У вікні своєму
Хмари ти рахуєш.
Я вже недалеко,
Скоро ти мене почуєш.
Давай з тобою займатися любов’ю!
Під своїм светром
Ти ховаєш душу — я її не бачу,
Тому светер зняти мушу.
На своїх подушках
Вишиваєш квіти.
Я прийду до тебе,
Щоб теплом своїм зігріти.
Два озера, повні сліз
Ніби посеред неба — два озера, повні сліз.
Дуже близько до сонця, так далеко вже до землі.
Ніхто не знає змісту слів «так, як в небі»,
Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.
Дивні рухи руками — хвилі озера, повного сліз,
Там глибоко під нами — видно нас на самому дні.
Ніхто не знає змісту слів «так, як в небі»,
Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.
Не висихають ніколи два озера, повні сліз,
Малюють мовою світла німі зображення наших снів.
Бо дуже близько до сонця, тому далеко так до землі.
Очима кольору неба ти намалюєш знов ті самі два озера