«Ну всьо, пока. Добраніч».
«Ну всьо, пока…»
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Всьо, пока».
Протилежні
Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди.
Люди нормальні творять буквально речі нереальні,
Коли у спальні виключають світло, виключають розум,
міняють пози,
Метаморфози, закривать очі, і цілі ночі ти знову хочеш
і знову просиш.
І ти не знаєш, чому так добре, чому так дивно,
Хоч ми всі різні, але все рівно, шо то за сила,
Яка дає людині крила?
Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди.
Проста, звичайна, елементарна амплітуда рухів коливальних,
Всьо натурально, закономірно, ні на шо на світі не подібно.
Тіла два у одне зливаються, тіла два разом колихаються.
Тіла два в небо вириваються, тіла два у себе заплітаються.
Як та сила називається?
Хоч ми реально, кардинально протилежні люди
І дуже обережно в губи, аж поки ранок не розбудить,
Заходим і пускаєм всюди, кардинально протилежні люди.
Хоч ми реально, кардинально протилежні люди