А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока».
«Ну всьо, пока…»
«Ну всьо, пока…»
«Всьо, пока».
Рік за роком сковані канонами
Ми губимо ключі від правильних дверей
І зависливо косим своїм оком
На тих, шо можуть вимовити це
Ну всьо, пока. Добраніч.
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока. Добраніч».
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока».
«Ну всьо, пока…»
«Всьо, пока…»
Ну всьо, пока. Добраніч.
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш:
«Ну всьо, пока. Добраніч».
А може, залишайся в мене на ніч
До ранку нема шансів вийти заміж
А завтра, може, ти мені не скажеш: