По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
То є Львів, то Львів…
Місто
Ти робиш манікюр чорним — міняє ніч день,
Стоїш в холодному морі — і пахне абсент.
Легка мелодія вітром жене паруси,
В домах панельних історій яруси.
Приспів:
І так вже буде завжди, куди не крути,
Люби, не люби…
Це не придумали ми, люби, не люби,
Куди не крути…
Малюєш очі ти синім небом —
І зранку пахне мандарином і сном.
І знов закінчиться осінь, піде сніг,
В домах панельних люди хочуть, як всі…
Приспів.
Помада твої губи палить вогнем,
Стереотипи з ніг валять — повзем.
В моєму місті є правда одна,
З домів панельних видно теж море з вікна.
Приспів (2).