Сумно, коли нема…
Холодно, коли зима…
Напевно, щоб було знов чарівно,
Має бути часом Сумно, коли нема…
Холодно, коли зима…
Напевно, щоб було знов чарівно,
Має бути сумно…
Люди ходять по своїх маршрутах,
Зустрічаються то там, то тут.
Рідше, частіше, як на світлофорах,
Часом кивають, а часом говорять,
Часом дороги їх паралельні.
Вечір, ніч, ранок і день,
Люди до себе, як сніг, прилипають,
Сліди розійшлися — і люди скучають…
Приспів.
Люди є різні, їх так багато,
А по слідах ти не можеш впізнати.
За ким ти підеш і як воно буде?
Далеко зайдеш чи скоро забудеш?
Сліди є маленькі і є глибокі,
На декілька днів і на тисячі років.
Хочеться так наступати на землю,
Ніколи не мріючи, щоби їх стерли…
Приспів.
Сумно…
Холодно…
Напевно…
Сумно… Сумно…
Холодно…