А я хотів інакшим бути завжди —
Так скучно плисти по течії з ними…
Можливо, я не дав тобі теплоту,
І ти не знаєш погляд через фату. —
Логічно. Як можна було з тим жити?
А пам’ятаєш
Метро нічного Берліна
І наші тіні на стінах —
Місця щасливих людей?
А пам’ятаєш
Балкон під небом Мадріда
І на трибунах Коріди
Місця щасливих людей?..
Тягуча павутина зйомних квартир
І дві душі, пробиті сотнями дір,
Так страшно, коли не знаєш, що завтра…
Тепер я оглядаю знаки, часи
І знаю ціну світлої полоси —
Не варто шукати винних крім себе…
А пам’ятаєш
Страшенний шторм на Мальдівах,
На фотках ніс обгорілий,
Місця щасливих людей?..
А пам’ятаєш
Старий кабак на Бродвеї,
Цибуля, сир і печеня,
Місця щасливих людей?..
Я наперед ніколи не вивчаю маршрут,
Мені не важливо, тільки б ти була тут,
Все рівно куди нас понесе вітер…