Вальс на прощання : читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Він вважає, що це фізіологічно неможливо! Диво та й годі, — фізіологічно, бач, неможливо! Цікаво, що він скаже, як народиться дитина!

Обидві колеги гаряче підтримували її. Того дня, коли в наповненій парою залі вона сказала їм, що збула тієї ночі небувалі години зі славетним чоловіком, сурмач став осудовиськом для всіх її приятельок. Його примара витала в залі, де вони чергували, змінюючи одна одну, й коли звучало його ім’я, тихенько реготали, наче йшлося про особу, яку вони дуже близько знали. І, довідавшись, що Ружена зайшла в тяж, вони відчули якусь чудернацьку втіху, адже тепер він став невіддільний од них завдяки фізичній присутності в глибині її тіла.

Сорокарічна поплескала її по спині:

— Та заспокойся вже, заспокойся, крихітко! Ось я дещо для тебе маю.

І розгорнула заяложений і пошарпаний глянцевий журнал.

— Поглянь!

Усі троє схилилися над світлиною гожої молодої чорнявки, що стояла на естраді з мікрофоном біля вуст.

Ружена спробувала вгадати свою долю з тих кількох сантиметрів знімка.

— Я й не знала, що вона така молода, — сказала недовірливо.

— Та де там! — всміхнулася сорокарічна. — Цій світлині вже десять років. Вона з ним одного віку. Ця жінка тобі не суперниця!

4

Під час тієї телефонної розмови Кліма подумав собі, що вже давно чекав на цю жахливу звістку. Звісно, не було жодних розумних підстав гадати, що він запліднив Ружену того фатального вечора (навпаки, був певен, що вона несправедливо обвинуватила його), проте такої новини він сподівався вже давненько, ще до знайомства з Руженою.

Мав двадцять один рік, коли закохана в нього білявочка вирішила заявити, що вона вагітна, і в такий спосіб змусила взяти з нею шлюб. То були страшні тижні, у нього аж тремтіло все всередині, й урешті він занедужав. Відтоді затямив собі, що вагітність — це лихо, якого можна чекати звідусіль, що це удар, від якого немає громовідводу і про який сповіщають патетичним тоном по телефону (авжеж, того разу білявка теж сповістила йому про ту жахливу новину телефоном). Халепа, яка спіткала його в двадцять один рік, спричинилася до того, що він вступав у контакти з жінками з відчуттям тривоги (проте досить палко) і після кожного побачення остерігався недобрих наслідків. Хоч він і запевняв себе, що завдяки його хворобливій обережності ймовірність тієї халепи не становить і тисячної відсотка, проте боявся навіть тієї тисячної.

Якось спокусився був вільним вечором і зателефонував одній жінці, якої не бачив уже два місяці. Впізнавши його голос, вона вигукнула: «О Боже, це ти! Я так чекала, що ти зателефонуєш! Мені так потрібно було, щоб ти зателефонував!» — і так наполегливо виголосила вона це, з таким пафосом, що серце його знову стиснулося від звичної тривоги й він усеньким своїм єством відчув: настала мить, якої він так остерігався. А що він завжди намагався якомога рішучіше дивитися правді у вічі, то й зараз пішов у наступ. «Чому ти кажеш мені це таким трагічним тоном?» — запитав він. «Учора померла моя мама», — відказала вона, і йому аж на душі полегшало, хоч і знав, що настане пора, коли таки не пощастить уникнути того лиха.

5

— Та годі вже! Що все це означає? — сказав ударник, і Кліма нарешті оговтався. Він побачив довкола заклопотані обличчя своїх музик, тож розповів їм про те, що сталося. Вони покидали інструменти і заходилися давати йому поради.

Перша порада була радикальна: вісімнадцятирічний гітарист заявив, що ту жінку, яка телефонувала їхньому начальникові й сурмачеві, потрібно гнати в три вирви. «Скажи їй, нехай робить, що хоче. Дитина не твоя, й тобі немає до того ніякого діла. А як наполягатиме, то аналіз крові покаже, хто батько».

Кліма зауважив, що такі аналізи здебільшого нічого не доводять і до уваги беруться тільки обвинувачення, які висуває жінка.

Гітарист відказав, що до того аналізу справа не дійде. Якщо дати жінці такого одкоша, то вона не вдаватиметься до марних заходів і, збагнувши, що чоловік, якого вона обвинувачує, не якийсь там вайло, позбудеться дитини власним коштом.

— А якщо вона все ж таки народить ту дитину, то ми всі, усенький оркестр, посвідчимо в суді, що переспали з нею за тої пори. І нехай шукають батька поміж нами!

Проте Кліма відказав:

— Не сумніваюся, що ви зробите це задля мене. Але поки все воно скінчиться, я з глузду зсунуся від непевності і страху. В цьому ділі я найбоягузливіший з-поміж усіх чоловіків на світі, і найперше, що мені потрібно, це певність.

Усі з ним погодилися. Гітаристова метода була в принципі непогана, та не для всіх. Надто ж не надавалася вона для чоловіка зі слабкими нервами. Та й не годилося так чинити людині уславленій і заможній, заради якої жінки ладні були ризикнути всім. Отож вони погодилися на тому, що дівчині не можна давати одкоша, а треба схиляти умовляннями до того, щоб вона погодилася зробити аборт. Але до яких аргументів удатися? Вони розглянули три засадничі методи.

Перша метода полягала в тому, щоб звернутися до співчутливого дівочого серденька. Кліма розмовлятиме з медсестрою, як зі своєю найліпшою подругою; він щиро звіриться їй у всьому; скаже, що його дружина серйозно хвора і помре, дізнавшись, що її чоловік надбав дитину з іншою жінкою; що Кліма ні в моральному, ні в психологічному плані не зможе витерпіти такої ситуації; і що він благає медсестру зглянутися над ним.

Але ця метода зустріла принципові заперечення. Не можна будувати стратегію на такій сумнівній і непевній основі, як душевна доброта тієї медсестри. Надто вже чуйне і співчутливе серце мало бути в дівчини, щоб те звернення не обернулося проти Кліми. А вона, звісно ж, образиться, що він, батько її дитини, вділяє таку увагу іншій жінці, тож може завзятися проти нього.

Друга метода полягала в тому, щоб звернутися до здорового глузду тієї дівчини. Кліма спробує пояснити їй, що він не має і не може мати певності свого батьківства. Вони не були знайомі, бачив він її тільки раз у житті, та й нічого про неї не знає. Хто там іще з нею спав, йому невідомо. Ні, ні, звісно ж, він не каже, що дівчина хоче пошити його в дурні, але ж вона не може стверджувати, що не зустрічалася з іншими чоловіками! І якщо вона таки завірятиме в цьому, то звідки знати Клімі, що вона каже правду? Та й чи розумно приводити на білий світ дитину, якщо батько її не певен свого батьківства? Невже Кліма повинен кинути свою дружину задля дитини, про яку навіть не знає, чия вона? І чи хоче Ружена мати дитину, якій не дозволено буде ніколи дізнатися, хто її батько?

Але і цю методу визнали сумнівною. Контрабасист (найстарший поміж ними) зауважив, що розраховувати на здоровий глузд тієї дівчини ще нерозсудливіше, ніж уповати на її співчутливість.

Логіка тих аргументів не сягне своєї мети, а дівоче серденько здригнеться від того, що кохана людина не вірить у щирість її слів. Це тільки спонукатиме її ще впертіше, зі сльозливою настирливістю, наполягати на своїх словах і намірах.

Була врешті й третя можливість. Кліма присягається майбутній матері, що він кохав і кохатиме її. Він і словом не обмовиться, що припускає, ніби батьком тієї дитини може бути хтось інший. Навпаки, він огорне дівчину довірою, любов’ю й ніжністю. Всього наобіцяє їй, навіть розлучитися зі своєю дружиною. Змалює їхнє прегарне майбуття. І в ім’я того майбуття попросить її урвати вагітність. Пояснить, що народження цієї дитини передчасне, воно позбавить їх перших, найсолодших років кохання.

Цим міркуванням бракувало того, чого в попередніх пропозиціях було надміру, — логіки. Як це Кліма міг бути по вуха закоханий у медсестру, якщо уникав її два місяці? Та контрабасист казав, що закохані завжди діють алогічно, й дівчині це можна простісінько пояснити. Врешті всі зійшлися на тому, що, либонь, ця третя метода найбільш придатна для цього випадку, адже вона апелює до дівочої закоханості, що в цьому разі виступає єдиною, хоч і відносною, певністю.