Лінкольн у бардо: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

колишній друкар, тепер уже на пенсії; у нього хворі коліна, і та ж сама Анна, трохи старша, але все одно дуже вродлива, допомагає йому йти дощаним настилом; вони йдуть і перемовляються, звично обмінюються думками, хоч і не завжди погоджуються; у них своя, вироблена впродовж багатьох років умовна говірка, а мова, звісно, про близнючок, які самі вже стали матерями.

Містер Воллмен повернувся до мене й усміхнувся, трохи зболено, але добродушно.

Нічого цього ніколи не було, мовив він. І вже ніколи не буде.

А тоді глибоко вдихнув.

І ступив до охопленого полум’ям потяга.

^{роджер бевінс ііі}

Там, де колись був вагон-ресторан, я побачив міс Трейнор: її обличчя чітко виднілося на смугастих шпалерах лавандової барви, якими були обклеєні стіни.

^{ганс воллмен}

Млодий містер Брістоль бажав мене, млодий містер Фелловз і містер Делвей бажали мене, у вечері вони сиділи на траві нав коло мене, і в очах їхніх горіло палке-препалке сердечне Бажання.

Усе це було дуже

А тоді мати при силала по мене Енні.

Я так хотіла по тримати на руках дороге дитя.

Сер ви моглиб

Ви моглиб зробити мені послугу   велику послугу

Я добре знаю, що вже нетака гарненька, як раніше.

Ви моглиб спробувати

Хочаб спробувати

Тут. Зробіть це тут. І тепер. Ви ж спробуєте правда

Рознесіть цей довбаний сраний потяг на кавалки сер.

Своїм від ходом.

Як що ваша ласка Може це мине визволить Не знаю Неможу сказати на певне

Але я тут уже так давно і така не щасна.

^{еліза трейнор}

Я спробую, сказав я.

^{ганс воллмен}

І зсередини потяга долинув вогнезвук, пов’язаний із явищем спалаху світлоречовини, — давно знайомий, та все одно моторошний, аж холола в жилах кров.

Потягом затрусило, свині заверещали.

Я кинувся на землю — на стару, добру, благословенну землю, яка зовсім скоро не буде вже моєю.

Потяг вибухнув. Навколо градом сипалися додолу сидіння, сипалися частини свинячих туш, сипалися валізи, газети, парасолі, жіночі капелюшки, чоловічі черевики, дешеві романи.

Звівшись на коліна, я побачив, що там, де раніше був потяг, тепер залишилася тільки страхітлива залізна огорожа.