Я віддав би життя за тебе (збірка): читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Так, трохи.

— Незабаром ми гратимемо. Може, й завтра.

— Що ж, дуже вам дякую, — відповів заскочений Пітер.

Жінка раптово нахилилася до нього.

— Господи, оця риба!

Вудз подивився у свою тарілку. З рибою наче все гаразд.

— Чому ж? Ця риба, здається, дуже смачна.

— Смачна? — труснула жінка кістлявою подовгастою головою. — Ну, якщо ви вважаєте її смачною, то я можу сказати одне-єдине: ви таки божевільний.

Кей зауважила, що він здригнувся, знову глянув на рибу, покопирсав її виделкою, навіть непомітно понюхав, ніби вважаючи, що помилився в оцінці.

— Хто доїсть суп останнім… — знову почав своє містер Г’юз. Кей відчула, що цього вже занадто. Вона нахилилася до Пітера й виразно та чітко мовила, заглушивши містера Г’юза:

— Чи знаєте ви Нью-Гемпшир, містере Вудз?

— Я ніколи не бував тут раніше, — відповів він.

— Тут є кілька чудових прогулянкових стежок, із яких відкриваються прегарні краєвиди, — сказала Кей.

— Найнудніші пейзажі на всю Північну Америку, — упівголоса пробурмотіла жінка з головою, схожою на кобилячу.

Кей вела розмову, поки її не перебив містер Г’юз.

— Насправді я лікар, — ні з того ні з сього сказав він. — Один із найкращих лікарів у країні. — Г’юз кинув заздрим оком на Вінчінтеллі, що сидів на чільному місці. — Я б хотів, щоб десь за тиждень мені дали можливість посісти це місце. У мене була власна клініка, порівняно з якою ось ця видається притулком злидарів.

Він сумно задивився на свою тарілку.

— У чому ж річ? — нехотя спитав Вудз. — Не вдалося вам із клінікою?

— Не вдалося, — невесело підтвердив лікар. — У всьому не вдалося. Я мусив прийти сюди.

— Дуже шкода.

— Так, — неуважно згодився Г’юз і додав: — Знаю, чому не вдалося.

— Чому?

— Змова… Я мав могутніх ворогів. Як гадаєте, що вони застосували?

— Що? — спитав Пітер Вудз.

— Мишей. Заповнили всю клініку мишами. Всюди були миші. Та я бачив мишей…

Кей знову перебила його.

— Годі, докторе Г’юз, не можна розповідати містерові Вудзу про це ось зараз.

Г’юз знизив голос до шепоту, але Кей усе одно почула.

— Вона ненавидить мене, — шепнув він. — Не може витерпіти, коли я розповідаю про мишей.

— Чи любите ви коней? — спитала Пітера Вудза сусідка, що сиділа праворуч.