У пошуках братів по розуму: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А ви не праві. Знаєте, як зараз уже холодно, спробуйте залізти в річку — закоцюбнете. А то ж якийсь чоловік таки лазив, ще й на базар доставив... Це ж усе труд, що не кажіть, а труд... А от їм, — вона киває на молодика з раками, — і приємно: посмакують, друзів пригостять... Воно так виходить: кожний щось хороше зробить, а всім радість,

***

Біля базару на лотку молода дівчина продає дієтичні яйця. Підходить літній чоловік, довго дивиться на яйця й мовчить. Дівчина запитує:

— Що ви дивитеся? Яйця як яйця...

— Е-е, не кажи, — відповідає чоловік. — Я розумію, чого масло таке: кинеш на сковорідку, воно пшик — і нема; чого молоко, як водичка — хоч умивайся, а сметана, як молоко, — все розводять... Але ти мені скажи; чого в цих яйцях жовток білий? Як їм удалося в яйце проникнути — га?

— Кому це — їм?

— Ну, отим, що все розводять...

***

За рундуком стоять дві літні жінки, продають городину. Одна й каже;

—Оце ж моя старшенька вийшла заміж. Ну от ніяк не розберу, що за чоловік їй попався. Не розумний і не дурний. А якийсь полоумний.

***

При вході на базар сидить на ціпку, а точніше — на ручці ціпка ветхий дідок у білому полотняному костюмчику і білих парусинових, мабуть, ще довоєнних, черевиках. Сидить щодня, по калька годин. Як це йому вдається — загадка. Продає одну-єдину сушену-пересушену, аж заіржавілу рибинку, невеличку густірку. Раз по раз до нього підходять охочі посолонцювати, але, помацавши товар, змахують рукою, мовляв, куди воно годиться, і йдуть собі геть. Дідок незворушно сидить. Рибини в руки не дає — тримає за хвоста. Якщо хтось довго мацає, відводить руку убік і сердито каже; — Береш-не-бєреш? Не заважай торгувати.

***

Ще один дід — стоїть за рундуком. Перед ним на розстеленій білій хусточці лежить дерев'яна ложка. Більше нічого. Ложка потемніла від тривалого вживання, трішки надщерблена. Підходить весела компанія хлопців. Один із них цікавиться:

— Діду, а чого це ви тільки одну ложку продаєте?

Дід лаконічно відповідає:

— Баба вмерла.

***

Літня жінка питає в своєї сусідки:

— Ти не чула, чи є в того Рейгана діти, що йому так воювать хоцця?

— Кажуть, є. Але я так думаю: мать', не рідні,

***

По базару полетіло: біля рундуків із м'ясом злодія піймали. І справді. Двоє молодиків тримають за руки якогось чоловіка. А дядько в білому халаті, видно, їхній батько, вхопивши за кістку великий шмат м'яса, тицяє ним в обличчя тому чоловікові. Той пручається, щось намагається сказати. А дядько тицяє та примовляє:

— Оце тобі котлетка з цибулькою, а це шашличок з перчиком...

Аж тут підбігає дядькова жінка:

— Що це ви робите, іроди?

—Та ось, — захекано пояснює дядько, — поцупив найбільший шмат, отой, що скраю лежав...

— Таж він у тебе в руці, йолоп ти причинуватий...

— Тьху ти, й справді, — сторопів дядько. — Як це я його не помітив? —А потім до потерпілого: — Ви вже, шановний, звинянте, що так получилось...

***