Омирова війна жаб з мишами: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Батька Трощохліба гордого, а мати

Моя Млинолизка, дочка Стегноїда.

Родивсь я в коморі, а виріс на їжі:

На смоквах, оріхах і стравах усяких.

І який я друг твій, коли все в нас різне?!

Твоя жизнь в болоті, а у мене звичай –

Звісно людям – гризти. Мені не бракує

Ні хліба пухкого з круглої сковродки,

Ні коржа тонкого пшеничного з сиром,

Ні стегна кусочка, ні риби-линини,

Ні свіжого сиру й молока густого,

Ні пряників медних, що боги вживають,

Ні всього, що людям поварці готують,

У горшки кладучи різнії приправи.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І в бою я тилу не казав ніколи,

А, біжучи полем, бивсь з передовими.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Не страх мені й люди з їх тілом великим.

В постелю забравшись, гризу їх за пальці

І їм собі стегна; людям ані гадки,

І сон не кида їх милий, як я їм що.

Двох лиш на всім світі тяжко я боюся –

Кота і шуліки: вони лихо діють

І засіди ставлять по весь гіркий вік наш.

Но більш я боюся кота – він найгірший:

Хоч би ти в норі жив, і з нори потягне.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

А не їм я редьки, огірків, катрану,

Зеленого прасу, також і петрушки,