Телесик: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

   А змії гризуть – гризуть… Аж летить знову вирій гусей. Телесик і просить:

 Гуси-гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

та понесіть до батенька,

а в батенька їсти, й пити,

ще й хороше походити!

 Так і ці йому кажуть:

— Нехай тебе задні візьмуть!

   А дерево аж тріщить. Відпочинуть змії та й знов гризуть, відпочинуть та й знов… Аж летить іще вирій гусей. Телесик так їх просить:

 Гуси-гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

та понесіть до батенька,

а в батенька їсти, й пити,

ще й хороше походити!

І ці кажуть:

— Нехай тебе останнє візьме!

Та й полетіли. 

Сидить  сердешний Телесик, от-от дерево упаде, от-от доведеться пропасти! Коли це летить собі одне гусеня: відбилося — насилу летить, Телесик до нього:

Гуся-гуся, гусенятко!

Візьми мене на крилятко

та понеси до батенька,

а в батенька їсти, й пити,

ще й хороше походити!

 — Сідай! — каже гусеня й ухопило його на крила. Та втомилось сердешне, так низько несе. А змія за ним — ледве не вхопить його — женеться. Та таки не наздогнала. От гусеня принесло та й посадило Телесика на призьбі, а само ходить по двору, пасеться.

   Сидить Телесик на призьбі та й слухає, що в хаті робиться. А баба напекла пиріжків, та виймає в печі, і каже:

— Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок!

А Телесик з двору:

— А мені?

То це вона знову виймає пиріжки та:

— Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!