Телесик: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Отак, може?

— Та ні, ні! Сідай увесь!

— А як же? Хіба так? — та й поклав ногу.

— Та ні, — каже Оленка, — ні, не так!

— Ну, так покажи ж, — каже Телесик, — бо я не знаю як. Вона й стала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч, і заслінкою піч закрив, а сам замкнув хату, заліз на превисоченне дерево та й сидить. От змія прилітає з гостями.

— Зміючко Оленко, відчини!

Не чути.

— Зміючко Оленко, відчини!

Не відзивається.

— От вража Оленка, вже десь повіялась.

   От змія сама відчинила хату, повходили гості, посідали за стіл. Відслонила змія заслінку, вийняла з печі, та й їдять — думали, що то Телесик. Попоїли добре, повиходили надвір та й качаються по траві.

— Покочуся, повалюся, Телесикового м'ясця наївшись!

А Телесик із дерева:

— Покотіться, поваліться, Оленчиного м'ясця наївшись!

Вони слухають… Де це? Та знов:

— Покочуся, повалюся, Телесикового м'ясця наївшись.

А він знову:

— Покотіться, поваліться, Оленчиного м'ясця наївшись!

Вони далі:

— Що воно таке?

Давай шукати, давай дивитися, та й угледіли Телесика на дереві. Кинулись до дерева та й почали його гризти. Гризли – гризли аж зуби поламали, а не перегризуть. Кинулись до коваля:

— Ковалю – ковалю, покуй нам такі зуби, щоб того дерева перегризти!

   Коваль і скував. Вони як почали знову… От – от уже перегризуть. Коли летить вирій диких гусей. Телесик їх і просить:

 Гуси – гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

та понесіть до батенька,

а в батенька їсти, й пити,

ще й хороше походити!

 А гуси й кажуть:

— Нехай тебе середні візьмуть!