Напівдикий: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Не можна рахувати, скільки всього загиблих. Їх безліч. І завжди буде ще хтось. Не можна про це забагато думати. Треба просто йти далі. Але щоразу, коли думаєш, що вже не побачиш нових трупів, наштовхуєшся на ще один. Ще одна жінка або чоловік, усі члени Альянсу, усі мертві, вбиті зазвичай пострілом у спину.

Ти опиняєшся в тихій долині, куди встигли добігти деякі повстанці. Тіла лежать одне на одному, немовби вони здавалися в полон, але їх все одно розстріляли, декого — просто в голову… стратили. Перераховуєш їх. Це все, що ти можеш тепер зробити. Дев’ятеро загиблих…

Якби був живий Маркус, якби його не застрелила Анналіза, більшість із цих людей також були б живі. Маркус зміг би стримати Ловців. Зміг би вбити багатьох… Ці смерті на сумлінні Анналізи.

Але тобі треба теж забиратися з цієї долини, інакше ти теж загинеш. Ловці прийдуть сюди перевірити, чи не пропустили когось.

Починає дріботіти дощ, а ти дряпаєшся вгору схилом і потрапляєш з цієї долини в іншу, зі стрімкішими схилами і старішими деревами. Поміж деревами лежать округлі, вкриті мохом валуни, все тут рясно поросло вересом і папороттю: пишне, зелене і прекрасне місце. Ти сідаєш, занадто втомлений, щоб рухатися далі. Папороть нависає над твоєю головою, а дощ тарабанить по її листю. Втираєш обличчя. Відчуваєш, ніби в грудях у тебе все палає. Маркусове серце вже поділилося з тобою своїми Дарами, але воно тебе виснажило і робить з тобою ще щось.

Ти схиляєш голову, і дощ стікає по тобі червоними струмочками, змішуючись із брудом та кров’ю довкола тебе.

Ти хочеш спати, але варто тобі заплющити очі, як ти знову бачиш усе це: Анналізу, яка цілиться в Маркуса, Феїрборн, що розтинає Маркусову шкіру, себе самого, коли ти розчахуєш йому ребра, і всю цю кров, і все те, що ти мусив зробити…

Тобі б ніколи не довелося вбивати Маркуса, ніколи б не довелося перетривати цей жах, якби не Анналіза.

Ти лежиш під дощем. Знову і знову подумки перебираєш усе це. Сьогодні ти більше нічого не зможеш зробити. Але завтра все буде інакше. Завтра ти вирушиш по неї.

Подяки

«Напівдикий» — це друга моя опублікована книга, і в процесі її написання (а також неодноразового переписування) я збагатилася цілком новим досвідом порівняно з роботою над «Напівлихим». І наступну свою повість я мушу продумати значно детальніше, перш ніж за неї братися. Я надзвичайно вдячна чудовим командам видавництв «Паффін» і «Вікінг», які посприяли тому, щоб ця історія, народившись у моїй голові, могла опинитися на поличках книгарень — і не тільки у Великобританії та США, а й по цілому світі (навіть у таких місцях, які я змогла розшукати тільки завдяки Ґуґлу). Мій літературний агент Клер Вілсон була, як завжди, справжньою зіркою.

Якщо вас цікавить, звідки взято ось цю цитату: «Я бачу війни, жорстокі війни, і Тибр я бачу, що піниться від крові», то повідомляю, що її взято з «Енеїди» Вергілія (bella, horrida bella, et Thybrim multo spumantem sanguine cemo; 6:86–87), і я знайшла її, перечитуючи промову Інока Павела «Ріки крові», а вже потім, «поґуґливши», виявила оригінал. Мені здається, вона більш доречна у «Напівдикому», ніж у промові Павела (див. http://edithorial.blogspotco.uk/2013/04/how-enoch-powell-got-vergil-wrong.html).

Підходячи до будинку біля Женевського озера, Несбіт наспівує чудову пісеньку «Нікого тут немає, крім курчаток», написану Джоан Вітні і Алексом Крамером, яку він, мабуть (як і я), почув уперше в «Мапет шоу».

Мандрівки Європою завжди мене захоплювали і я сподівалася ще трохи «покататися», готуючись писати «Напівдикого». На жаль, для цього мені забракло часу, тож довелося покладатися на власну пам’ять (стосовно таких місць, як Іспанія, Базель або озеро з айсбергом у Норвегії), Ґуґл і онлайн-путівник «АА» для визначення всіх уявних маршрутів і відстаней.

Дякую також усім чудовим і доброзичливим шанувальникам «Напівлихого» і моїм фоловерам у Твіттері, а особливо тим, хто допоміг мені підшуковувати імена для Білих відьом. Я отримала багато цікавих пропозицій від: Lisa Gelinas @InkdMomof3; Jan P. '@janhpa; Caitlin @caitlingss; Charli @Charli_TAW; Artifact #1 @themeffompinata; Daniel Rowland @danialii; Fiction Fascination @F_Fascination; Oswaldo Reyes (©readers WRITER; Emily Ringborg @RingEmily; Colleen Conway @colleenaconway; Damien Glynn @damog7; Finlay and Ivor @tmbriggs; Jo Porter @joanneporter_l; Caroline Pomffet @CazPom.

Але врешті-решт вибрала наступні імена:

— Самін, запропоноване MSA @MsaMsa85;

— Олівін, запропоноване Renee Dechert @sreneed;

— Клаудія, запропоноване Jayd Amber @dragonslibrary.

Сподіваюсь, я нікого не забула. Вибачте, якщо я не згадала вас у цьому списку.

Про автора

САЛЛІ ҐРІН живе на північному заході Англії. 2010 року вона почала писати й відтоді не може зупинитися. Раніше Саллі розводила курчат, а ще вона робить непогані джеми, інколи сама прасує і любить гуляти в Уельсі навіть у дощ. Їй справді треба пити менше кави.

Книжки, написані Саллі Ґрін:

«НАПІВЛИХИЙ»

«НАПІВДИКИЙ»

А також ексклюзивне коротке оповідання (доступне у форматі електронної книжки):

«НАПІВБРЕХНЯ»